Доброго дня, шановні! Хочу поділитися черговим хобі, яке назрівало давно, відколи БПЛА стали мейнстримом у всіх сенсах і втратили для мене нішевий інтерес. Хотілося нового хобі, яке не буде обмежено факторами сезону, вартістю ремонтів, часом доби, тощо (як гелікоптери чи коптери). По суті щось домашнє, яке завжди під рукою, якщо з’являється вільний час. І таке підвернулося – симрейсинг.

Що таке ваш симрейсинг і звідки він взявся? Симрейсинг (симуляція гонок) це давно існуюча ніша розваг, у якій приставка чи ПК використовують у зв’язці із контролерами (в ідеалі, максимально наближеними до реальних) для участі у віртульних перегонах. Ще в далекі 2000-ті у нас з братом вже було кермо, педалі і ми ганяли в ралійних гонках Colin McRay Rally, у стерео-окулярах від GeForce2 Delux, правда, без зворотнього зв’язку на кермі.

З того часу багато що змінилося. Комп’ютерна графіка заматеріла, можливості ПК і периферії сильно збільшилися з точки зору симуляції реальної фізики, а з приходом заборон на пересування, у вигляді Covid19, багато реальних спортсменів, і просто любителі, масово переїхали в комп’ютерну симуляцію для відновлення інтенсивних тренувань та перегонів. До того ж, симрейсинг став офіційною кіберспортивною дисципліною зі своїми великими спортсменами, інвесторами, виробниками, блогерами та армією користувачів. Тобто, фактично, утворився ринок, десь на 600млрд $ на рік, і весь цей борщ складається з реальних спортсменів, які тренуються і їздять поруч із кіберспортсменами та любителями, купи периферії, кількох основних сим-тайтлів, у вигляді ігор, подій з великими призовими, та ще й величезною інформаційною наповнювальною на всіх основних майданчиках – від Youtube та Instagram, до дискордів та форумів. Паралельно з цим розвивається ринок ремісників – мододелів, дрібних виробників аксесуарів та периферії, розробників нових методів та підходів, та просто китайських копіпастерів всього цікавого, що вже було створено. Індустрія сформувалася, маховик набрав обертів. Відразу скажу, що це не як з БПЛА – як не крути, гелікоптери/літаки це дуже нішеве заняття через високий поріг входження за ціною/навчанням/вартістю помилок, але навіть коптери “для всіх”, типу ширвжитку від DJI, поруч не стояли по перспективності розвитку цього ринку. Тут вирішує відсутність обмежень експлуатації, можливість почати маючи тільки ПК/ноутбук або приставку, та бажання.

Отже, що ж мається на увазі під хобі у вигляді симрейсинга, і що воно дає взагалі?

Тут два основні шляхи розвитку ситуації: або є потяг до машин / гонок і бажання просто їздити та отримувати задоволення, паралельно вдосконалюючи свій сетап, з метою отримання максимально реалістичних відчуттів, або є аналогічна тяга, але вже зі спортивним підтекстом, бажанням отримувати титули та змагатися з іншими. Розвиток цього хобі, в тому, чи іншому напрямку, в чомусь цілком співпадає, а в чомусь сильно відрізнятиметься. Я, поки що, перебуваю на досить ранньому етапі і намагаюся поєднувати обидва напрямки. Таке теж можливо, але впливатиме на спортивні результати надалі, пізніше зрозумієте як. Поки говоритиму більше про фан, а ніж про спорт – при входженні це не так важливо.

Симрейсинг, незалежно від фінальної мети, дасть розуміння шосейно-кільцевих (ШКГ), ралійних та інших гонок на машинах різних класів (від серійних до Ф1), з безліччю спортивних нюансів (правила, пітстопи, налаштування, тощо), але, що найважливіше, за правильної периферії, дасть можливість відчути реальну (просимульовану) фізику водіння, дасть навички водіння та познайомить із реально існуючими подіями, трасами та чемпіонатами. Основна теза, закладена в симрейсинг, це використання ліцензованого контенту та периферії управління автомобілем. Це означає, що всі машини, їх фізика, налаштування, звуки, поведінка, фізика трас, їх точність, орагни керування та їх зворотній зв’язок – все це передано максимально достовірно та сертифіковано (схвалено, дозволено) до використання реальними спортсменами, виробниками, власниками трас та організаціями у світі гонок (наприклад FIА). Тобто, математична модель фізики, закладеної у симулятор, органи керування та ступінь зворотнього зв’язку – все максимально наближено до реальності. Це створює імерсивність того, що відбувається, і що важливіше – дає навички та розуміння цієї самої фізики.

Через такий підхід, вибір по тайтлах у симрейсингу не дуже великий, як і по самої периферії. Серед спортсменів та гравців ведуться суперечки, чи є та, чи інша гра симулятором, чи акрадою. Але, по суті, тільки те, що було схвалено FIA (або аналогічними організаціями в сфері автоперегонів), можна вважати офіційним симулятором перегонів, а решта є аркадою/симкадою, що прагнуть. Наприклад, для популярного класу гонок GT офіційними симуляторами для кіберспорту в 2024 році стали Asseto Corsa Competizione (ACC), IRacing та GranTurismo 7. Але це не говорить про те, що Automobilista 2 не має своїх шанувальників, чемпіонатів чи призових фондів. Просто є офіційні симулятори, є симкади (щось між симулятором та аркадою) та аркади. Ось деякі основні тайтли та їх сприйняття на даний момент:

• IRacing – американський симулятор великої кількості типів автомобілів (від GT до формул, включаючи і наскари, ралі, тощо), має найбільшу кількість користувачів по всьому світу; в ньому проводяться різні чемпіонати, безліч ліг і т.д. Поширюється за принципом платного контенту та передплати. Трохи застарів за візуальною складовою та якістю зворотного зв’язку, але попереду планети всієї за кількістю контенту. Так само, попереду всієї планети по реалізації дощу + пошкоджень автомобілів. Наприклад, Макс Верстаппен (чемпіон Formula 1) активно їздить в цьому симуляторі.
• Asseto Corsa Competizione – офіційний італійський симулятор класів GT2,3,4. Відрізняється покращеною мат.моделлю фізики поведінки машин, особливо шин і гарним зворотним зв’язком. Так само, велика кількість спортивних ліг і користувачів. Вважається важким симулятором для освоєння навичок водіння та отримання гарниго часу кола.
• Automobilista 2 – симулятор з великою кількістю машин різного типу і хорошим зворотним зв’язком. Проте армія спортсменів-шанувальників і кількість спортивних подій не дуже великі.
• RFactor2 – симулятор з великою кількістю машин різного типу і гарним зворотним зв’язком. Кількість спортивних подій менше, симулятор не сильно підтримується розробниками на сучасному рівні. Контент поступово старіє, проте симулятор все ще залишається досить популярним.
• LeMans Ultimate – новий симулятор у попередньому доступі під GT3, LMU машини та гарним зворотним зв’язком на базі RFactor2. Армія спортсменів-шанувальників поступово зростає, спортивних подій, поки що, не багато.
• Asseto Corsa – найбільш популярний симулятор величезної кількості машин, аж від 2014 року, площина якого змістилася від спорту у бік красивої симуляції водіння завдяки найбільшій спільноті моддерів з усього світу, які невпинно пиляють контент у вигляді машин, графіки, трас і фізики. Саме на цьому симуляторі роблять сінематики швидкої та реалістичної їзди у будь-яку погоду, на гарних трасах, між машин.

Ще є RaceRoom, RennSport, PistaMotorsport, Forza Horizon та Forza Motorsport, серія WRC, Dirt 2, EA WRC, RBR, серія EA F1 тощо. Але суть у тому, що більшість з них вже або розгубили базу користувачів, або не настільки швидко пиляють новий контент або допрацьовують фізику, щоб бути симуляторами, та ще й офіційними. Або спочатку взагалі планувалися як симкади/аркади. Якщо АСС запилює трасу за допомогою лазерного сканування і додає всі машини поточного сезону з їх лівреями (розфарбуванням/розклеюванням) у гру – це ліцензується. Якщо цього не відбувається – симулятор починає випадати з обойми поточного сезона.

Мої особисті обранці на поточний момент виглядають наступним чином:

• ACC – для ШКГ у класі GT2,3,4.
• Dirt Rally 2.0 / EA WRC – для раллі

Решта – чистий фан, якщо буде час:

• AC – просто для водіння всього
• BeamNG – щоб гарно розкластися десь у трафіку на гірському серпантині

Ось, власне, і все. Нічого іншого у вигляді Forza, GT7 і, цур мене, NFS. Чому? А сенс? У цих симкадах / аркадах немає вираженої фізики водіння, впливу додаткових факторів, у вигляді налаштувань, гуми, її температур і зношування, запасу палива, тривалих перегонів, засвоєння пітстопів, ремонтів, замін, тощо. Тобто, просто катаєш. Тільки GT7 може хоч якось зіставлятися, але навіть її спрощена модель фізики робить заїзди нудними. Та й тайтл цей доступний лише на PlayStation, що суттєво обмежує коло його користувачів.

Отже, з тайтлами приблизно визначилися. Ось тепер подивимося, що потрібно, щоб у них шпилювати на гідному рівні.

Що означає гідний рівень? Мається на увазі, що:

• Обчислювальної потужності має бути достатньо, щоб будь-яка з цих ігор йшла при високих налаштуваннях графіки та високій кількості кадрів на секунду (ФПС). При цьому, високе ФПС це вже не 60, як передбачалося раніше, а не нижче 90-120. Вище – краще. При таких ФПС, як правило, навіть кібер-котлети (кібер-атлети) перестають скиглити, що не виїжджають з якогось часу через те, що комп гальмує.
• Картинка, що відображається, повинна бути досить великою / плавною для занурення
• Зворотний зв’язок від фізики поведінки машини у грі має передаватися на водія для розуміння того, що відбувається
• Органи керування мають бути наближені до реальних
• Додаткові фактори занурення в процес мають бути в наявності, щоб симуляція здавалася реальністю

Гідний рівень – це коли під час їзди в симуляторі мозок прийняв те, що відбувається за реальність, або повністю занурив вас у процес. Звичайно, для різних людей тут буде по-різному, благо, що вдосконалювати симулятор можна завжди, головне вловити початкову стадію обману і продовжити рухатися у цьому напрямку.

З чого розпочати?

З ПК на вінді. Тут без варіантів. Я, як і багато хто, починав із приставки останнього покоління. Типу, крута потужність за відносно недорого в порівнянні з ПК. На жаль, це все повна брехня. Так, на приставках є ACC, AC, GT7, Dirt 2.0, EA WRC і т.д. Тобто, і симулятори, і симкади, і аркади. Однак немає деяких тайтлів взагалі, а ті які є – або запізнюються за оновленнями контенту, або відрізняються від актуальних версій ПК. Та й ціна, як самої гри, так і доповнень може бути дорожчою через монополізацію магазинів ігор під приставки. Але найгірше у приставках те, що в самих симуляторах використовується більш спрощений зворотній зв’язок (брак обчислювальних можливостей) і відсутня підтримка важливої ​​периферії у вигляді індикаторів, баттонбоксів, коробок, педалей, ручників і т.д. Та й сам вибір периферії жорстко обмежений кількома виробниками. Як то кажуть – тільки те, що лікар прописав. На ПК таких проблем немає. Підключай, що і скільки хочеш. Рівень зворотнього зв’язку, іммерсивності та візуалізації залежатиме лише від фінансових можливостей. Тому, незважаючи на те, що я рік мучив АСС на приставці, все одно довелося переїхати на ПК. І основним ударом стало те, що найцікавіші спільноти/ліги симуляторів та найцікавіше залізо по кишені на приставці відсутні. Якщо вам просто поїхати в GT7 або Forza Horizon 5 – візьміть PlayStation або XBOX X і все. Але це не симрейсинг, точніше лише мала його частина.

Тепер про ПК:

Іт маст бі біффі. ПК має бути продуктивним. Симулятори це такі погані штуки, які сильно жеруть проц і навантажують видюху. Чим більше машин на старті – тим більше навантаження на процесор; чим реалістичніша графіка – тим краще видюха має бути. А якщо ще ультимативно ставити 3 х 2К монітора для занурення, або VR-шолом – то тут взагалі тримайся… Коротше, по сучасних основних симуляторах потрібно:

• Проц: від AMD 5800х3D до AMD 7900 / Intel 12,13. 14 серій, бажано 8 і більше ядер/16 і більше потоків. У мене 14400F. Якщо комп’ютер чисто під ігри – проц від AMD кращий, тому що материнські плати на сокеті АМ5 дозволяють апгрейдитися ще довго на новіші проци. А вони, особливо з x3D (3D-кешем), в іграх явно тягнуть.
• Оперативка: від 32ГБ DDR5 і краще
• Відюха: тут уже NVidia рулить. Краще мінімум RTX 4070 Super 12GB (вона непогано заточена під 2К). Якщо розрахунок потім використовувати 3 монітори для занурення – тоді щонайменше 4070 Ti Super (або 4080/4090)
• Віники: швидкі та надійні NVMe. Від терабайту і більше.
• Саме мій сетап вміщується із у 650Вт блок живлення.

Такий сетап, при кулерному (не водяному) охолодженні, залишається холодним і дозволяє мати більше 120-240 ФПС при роздільній здатності 2К, на одному моніторі в більшості сучасних ігор (з включеним генератором кадрів DLSS у збалансованому режимі). У найвибагливішому симуляторі, у вигляді АСС, все залежить від кількості машин на старті, самої траси і виставленої графіки. Скажу так, гарна графіка (практично на максимум) із 25 машинами на старті = 110 ФПС. Потім збільшується до 175 ФПС, коли машини вже не всі у полі зору. Найгірше, що бачив – 90 ФПС при 40-50 машинах на старті. На тренуваннях без машин це близько 190-230 ФПС. Якщо думати про VR – такий сетап може дати 90Гц оновлення на Oculus Quest 2, з карсивою графікою.

Тепер про монітор / монітори / VR:

Враховуючи, що основний огран сприйняття та занурення в симуляторах це очі – монітору варто приділити особливу увагу. По-перше, сидіти, швидше за все, захочеться близько, щоб нормально контролювати узбіччя, габарити і занурюватися не допускаючи зовнішні подразники. Та й кокпіти (спец. посадкові місця під симрейсинг) заточені під близьке розміщення монітора (звичайна відстань до монітора за наявності кокпіту близько 60-80см від очей). Тобто, картинка поблизу повинна бути приємною для сприйняття, від монітора очі витікати не повинні, та й розміру монітора має вистачати щоб закрити весь кут зору. Тому багато хто і приходять до трипли – трьох моніторів, правий і лівий з яких стоять під кутом до центрального, щоб закрити периферійний зір і дати можливість контролювати дзеркала та бічні частини автомобіля під час обгонів. Але все-таки 3 монітори це щось на багатому, а більшість користується одним. Але й тут може бути нюанс: наскільки велике і яке співвідношення сторін? Звичайно, в ідеалі, якщо 1 монітор, то брати 32 дюйми і більше з ультра-широких, типу 21:9, 32:9. Це дасть можливість перекрити перефериний зір і додати хоча б ліве дзеркало / узбіччя + подовжити торпедо машини вправо. Якщо класичний 16:9 – буде вигляд від лівої стійки лобового до центру торпедо, це приблизно. Їздити можна за будь-яких варіантах, але занурення буде краще на 3 моніторах, за ними слідує ультравайд і потім вже звичайний 16:9. За деталізацією з такої відстані на 32 дюйми – мінімум 2К. FHD на 32 дюймах з відстані 60-80см виглядатиме убого. 4К ще краще, але тут вже видюха може помахати вам ручкою. Якщо хочеться дешеву триплу на такий сетап ПК – краще взяти 3 FHD, дюймів по 24-27. У мене 32 дюйми, 2К, зігнутий ACER Nitro ZX на 165Гц. Звичайно, за частотою оновлення екран має перевищувати можливості відеокарти по ФПС і мати G-Sync або AMD FreeSync щоб їх синхронізувати без шкоди для якості зображення.

Щодо VR – так, VR це реально круто. Сидіти в повному зануренні в машині, мати можливість крутити бошкою і бачити все навколо в стереоскопічному зорі і з розумінням глибини (відстань до осі Z) – це щастя. Мозок обманюється на раз, повне занурення, відірваність від реальності, не потрібна купа моніторів, краще відчуття машини і траси, краще розуміння дистанції гальмування та апексів… Одне але – може знудити, якщо слабка вестибюлярка, або, якщо не знудило, рано чи пізно, почне боліти голова через напруження по зору, або шия через вагу шолома. Тобто, тривалі перегони проходять повз. Плюс у шоломі спекотно, та й не видно ні чорта рук і що ти хочеш зробити за межами віртуального простору. Це сильно обмежує керування допоміжними системами, які винесені на баттонбокс і т.д. Тобто, як опція VR – так. Як єдине рішення, особливо якщо мета спортивних досягнень – ні.

Тепер, що ще обов’язково потрібно для занурення:

Набір база / кермо / педалі зі зворотнім зв’язком: це, скажімо так, основний елемент, після монітора, для отримання зворотнього зв’язку, окрім керування автомобілем. Чим краще буде таке обладнання – тим краще буде розуміння того, що відбувається, точніше керування, швидше навчання та якісніше відчуття. Тут немає меж досконалості. Навіть джойстиком можна керувати і займати перші місця, але це вже зі світу скальпельної точності холодного розрахунку, без теплої лампової та фанової складової. Все-таки, в машині є кермо та педалі, звідси і відштовхуємося. Так ось, на даний момент, світ тріснув і розвалився на два напрями: застаріла технологія передачі зворотнього зв’язку на кермо через ремені/шестерні, і новий, набагато швидший, точніший і якісніший зворотній зв’язок прямо на валу безколекторного мотора. Так званий DD (direct drive) – коли кермо вдягнене на вал ротора електромотора, без проміжних елементів. Далі в DD, зі зростанням ціни, все стає складніше і перетворюється у зростання кількості ньютон-метрів обертального моменту, швидкість відхилення від поточного положення (slew rate), тощо. На даному етапі можна сказати, що перший вибір потрібно зробити між ремінною передачею та DD. У мене було й те й інше, скажу так: DD це сьогодення та майбутнє, ремінь – просто минуле. Тим більше, що зараз є порівняні ціни на найпопулярніший ремінний комплект у вигляді Logitech G920 – G923 (близько 3Нм) і DD у вигляді Moza R3 або Cammus. Тобто, особливого сенсу купувати ремінне кермо немає, крім купівлі б/у зовсім дешево. Якщо нове – то лише DD, і краще щоб воно було від 5Нм і більше.

Для себе обрав:

• базу Fanatec CSL DD (з адаптером, що збільшує момент з 5 до 8Нм)
• штурвал Formula V2.5X (для машин класу GT)
• кругле кермо WRX (для ралі та всіх інших машин)
• педалі СSL + педаль гальма з тензодатчиком (load cell)

На даний момент, німецька компанія Fanatec (виробницьтво в Китаї), яка довгі роки утримувала лідерство сегменту периферії для симрейсингу, переживає не найкращі часи. Є імовірність, що її викуплять із тельбухами. Рейдерство це, чи банкрутство – неясно, просто є деякі перебої у підтримці та поставках. Її аналогом, із суттєвими проривами останнім часом, є китайська MOZA – у них є деякі технологічні переваги, нові розробки та гарний модельний ряд. Можна сміливо купувати. Я залишаюся на Fanatec і сподіваюся, що вони вилізуть із ж…и і продовжать свій праведний шлях. У цих компаній, як і у інших (Cammus, Asetek, Simucube, Simagic) – є й інші опції баз, рулів, педалей і т.д. Але тут вже кожному своє – обирайте. Можу сказати, що в Україні є непоганий магазин із адекватним власником, який все це обладнання возить, продає та підтримує – de2ua Брав через них, з оплатою частинами.

Про базу керма і чому вона має бути DD – поговорили. Тепер про інші елементами набору:

Рулі повинні бути змінними і їх має бути декілька:вони є практично у кожного виробника DD баз. А змінними вони повинні бути через те, що в GT або формульному класі ШКГ просто зручніше користуватися штурвалом, з його хватом і обмеженням по куту повороту, а ось у ралі чи дрифті – тільки кругле, щоб “пропускати” його крізь пальці на швидких перекладках. Звичайно, скрізь і на всьому можна їздити на одному кермі, але це буде менш комфортно і менш іммерсивно. Рулі змінюються за допомогою так званого квікрелізу (quick release) – систем розчеплення керма з базою. У різних компаній реалізація цих квікрелізів різна. Наприклад, у Fanatec новий тип квікрелізу (QR2), хоч і використовується в реальних гоночних машинах, але найменш вдалий за конструкцією і дорогий (якщо купувати систему Fanatec – то тільки з QR2). Проте, вже є клони на аліекспрес, які дозволяють непогано заощадити. Так само, керма різні по діаметру, покрию та набору функцій. У моєму випадку – 270мм діаметр штурвала для ШКГ (маленькі руки) з купою додаткових кнопок, вібрацією та індикаторами абс, передач, обертів, прапорів і т.д., та 300мм кругле кермо з індикаторами перемикання, передачі та швидкості для ралі та інших машин. Обидва керма в алькантарі, що дуже погано. Їздити тільки в перчатках, інакше через 2-3 місяці це вже не алькантара, а сало. Краще купувати керма та штурвали обтягнуті шкірою або шкірозамінником. До речі, керма у різних виробників є і у вигляді реплік рулів зі справжніх машин. Але вартість буде значно вищою. Хоча є одне кермо у Fanatec яке зайшло по всьому світу – репліка McLaren GT3, причому зовсім недорога. У мене було таке, але воно для мене виявилося завеликим. Замінив на формулу.

По педалях – тут взагалі пісня… Як кажуть багато хто, і я в тому числі – це найважливіший елемент керування. Особливо педаль гальма. На жаль, з криком “гальма для трусів” – в гонці не перемогти, і швидко не поїхати. Гальмувати доводиться. І ось якість цього гальмування сильно впливає на час кола. По-перше – в симуляторах досить важливий трейлбрейкінг (trail braking) – навичка плавного зменшення гальмівного зусилля в повороті для збільшення поворотності автомобіля. Це дуже допомагає пронести більше швидкості через поворот за потрібною траєкторією, що дорівнює покращенню швидкості кола. А таку навичку найпростіше отримати за допомогою правильної роботи педалі гальма, її відчуттям та м’язовою пам’яттю. Педаль гальма на тензодтачіку (load cell) – як у вагах – замість датчика Холла або потенціомтера (які повертають положення педалі, а не силу натискання), дає не тільки плавніше відпрацювання, але ще й більш натуральний за сприйняттям тиск на неї ногою. У машині ви тиснете, відчуваєте, що педаль впирається, тиснете ще, якщо мало гальмуєте. Якщо відчуваєте, що колеса заблокувалися або спрацювала АБС – тоді якось реагуєте. Тут так само: якщо тензодатчик – ви тиснете. Спочатку по м’язовій пам’яті тиснете до ліміту коли колеса повинні майже заблокуватися, а потім відпускаєте і т.д. Це все відбувається натурально та підлаштовується під вас. Що стосується датчика положення: складніше відстрілювати точку блокування, максимального тиску, гірша плавність повернення. Тому тензодатник (лоадцел) буде кращим, як для навчання, так і надалі. Щодо педалів газу та зчеплення: тут вже теж є варіації, але вони більше впливають на імерсивність, ніж на ефективність. Та й не особливо виробники дають вибір щодо газу або зчеплення в комплектах зі зниженою ціною. Зазвичай, педаль гальма йде як опція вибору між звичайним і лоадцелл, а решта педалей – на датчиках Холла.

Є, звичайно, й інші варіанти, якщо ви на ПК (ще одне обмеження приставок): всі педалі можна підключити до ПК безпосередньо по USB, а не через кермо, як на приставках. Тобто, ви можете придбати все окремо. Базу та кермо одного виробника, педалі іншого. Якщо цікаво відразу мати більш продуктивні педалі, але не дорого – можна купити на Алі щось типу SimSonn PRO або SimJack PRO – всі три (або дві, якщо вам зчеплення не потрібне) педалі будуть на тензодатчиках, жорсткіші, з більшими варіаціями налаштування. Однозначно набагато краще, ніж базові педалі Fanatec чи Moza.

Шифтери/ручники: для більшого занурення краще придбати коробку передач і ручне гальмо. У симуляторах типу АСС це може і не стати в нагоді (симулятори побудовані так, що якщо насправді у машини підрульові пелюстки і немає ручника – ви їх не можете використовувати), але для звичайних машин в АС або для ралі – без цього нікуди. Занурення, відчуття, швидкість керування та зручність – будуть набагато краще. При цьому, можна не гнатися за дорогими коробками та ручниками від відомих брендів. Навіть у нас є люди, які виробляють та продають на ОЛХ непогані саморобні ручники та сиквентальні коробки. Я купив на Алі ручник за 1,200грн та сиквентальну коробку українського майстра з ОЛХ . Працюють та сильно допомагають у ралі. Робити швидкі перекладки на кермі в ралі та встигати клацати підрульові пелюстки, які обертаються разом з кермом – невдячне заняття. Та й кайфу немає.

Що ще:

• Вібромотори на педалі (хаптики, батткікери) – навіть проста система з Алі у вигляді підсилювача і двох вібромоторів на педалі сильно допомагають відтворити ефекти роботи двигуна, замети, зриви коліс, спрацювання АБС, перемикання передач і т.д. Просто, дешево і занурює. Є й дорожчі вібромотори від Simagic та інших брендів, але мені вистачає тих з алішки.
• Панель приладів – не дивлячись на те, що віртуальна панель є на моніторі, багато хто ставлить фізичний прилад, на який виводять оберти, передачі і т.д. У мене українська приборка від SIMDASHUA – вона повністю налаштовується та дозволяє отримати однакове відображення різних параметрів у різних іграх – стрічка обертів з блінкером, передача, дельта кола, місце, рівень трекшена, колір прапора, абс тощо. Допомагає зануритись та зробити так, щоб інформація від різних машин була в одному вигляді. А існують і РК панелі, що повністю налаштовуюьтся під себе, з мапами, всіма параметрами і т.д. Поки що до цього не дійшов.

Тепер останнє і найважливіше після керма та педалей: ріг (rig) – рама.

Основа для керма/педалей/сидіння/монітора. Звичайно, основна маса людей, яка ставатиме на порочний шлях симрейсингу, купує кермо з кріпленням на стіл, педалі ставить на підлогу, сидить у комп’ютерному кріслі на коліщатках…. А потім починається: повернув кермо – монітор впав, натиснув на гальмо – стілець поїхав назад, а педалі вперед, смикнув шифтер на столі – розлив чай. Перехід на 2 рівень: прибити педалі до підлоги, монітор повісити на стелю, на стіл кинути камінь, а шифтер приварити до ніжки стільця, від стільця відірвати коліщатка…

А взагалі тут два шляхи: або ліпити ріг під себе, якщо руки з потрібного місця, є інструмент / матеріал / час, або купувати готове. Ліпити під себе – я далекий від цього. А купити, розкладається, як завжди, на опції: заощадити і потім купити ще раз, або купити компроміс, або один раз і назавжди. Раз і назавжди (гарну раму з сидінням з алюмінієвого профілю) – ні грошей, ні місця для розміщення, ні спини для перетягування. Заощадити теж не хочеться – потрібна жорсткість конструкції та зручність використання. Тому я пішов шляхом компромісу: купив готовий, жорсткий але легкий ріг з мінімальним розміром: PlaySeat Trophy. Важить лише 17кг, при цьому ніякого флексу і налаштовується під себе. Довелося докупити тримач коробки та ручника, але цілком задоволений. Займає всього 150см х 55см за довжиною/шириною у квартирі. Дуже зручна посадка. Після стільця та столу – просто небо та земля. Відразу скажу, що не робити/купувати ріг або купувати хіткий ріг – не варіант. Це буде сильно впливати на якість відчуттів зворотнього зв’язку, вироблення м’язової пам’яті та точність керування.

Тепер про те, як усе перераховане вище вплинуло на моє сімейне життя і ставлення з дружиною успіхи в симуляторах:

Поки їздив на приставці, ремінному кермі, столі, стільці та звичайних педалях – ну таке; жодного разу не вигравав гонки в АСС, але розуміння отримувати почав. Потім пересів на DD базу з гальмом на тензодатчику – навчився трейлбрейкати і пізніше гальмувати. Отримав +1-1,5 секунди із кола. Звичайно, не одразу, а в процесі. За наступні півроку пересів на ріг і нормальну жорсткість конструкції – отримав у процесі схожий час, але суттєво покращив стабільність цього самого часу. Тобто всі кола стали як один. У результаті, почав заїжджати на високі місця, як у кваліфікаціях, так і в перегонах. Причому, безвідносно кваліфікації. Ось приклад кваліфікації на 20 місці в лізі LFM та заїзд на 7 місце у ході гонки. Тобто, інші в цьому спліті явно швидше, але стабільність їзди дозволила заїхати в десятку і утримувати позицію.

Ще зауважу, тільки з останньою версією всього мого сетапа, я досить швидко вийшов у лізі LFM АСС з аматорів у бронзу. За рахунок впевненості у своїх діях (жорсткість рига = м’язова пам’ять) і стабільності (жорсткість рига = точність управління, якість зворотного зв’язку, стабільність часу кола). До цього, їздячи за столом і на стільці, просування у лізі було значно повільнішим.

Тепер по те, де і як їздити:

Якщо говорити про АСС та інші ШКГ гонки, найкраще починати з вивчення машин, трас, їздити практику чи хотлапи та шукати свій час. В інтернеті повно відео проходження трас, із зазначенням налаштування машин (які можна завантажувати і використовувати на ПК, але не можна на приставках, на приставках тільки вручну виставляти всі параметри), часу кола, погоди та температури. Коли впевненість, стабільність та гарний час кола у проходженні траси з’являться – можна починати їздити гонки з AI, набираючи собі рейтинг безпеки та стабільності. Ці рейтинги допоможуть пізніше потрапляти в потрібні спліти (групи гонщиків, підібрані системою рейтингів), що дуже важливо для конкурентних змагань між пілотами близького рівня. Рейтинги – це переважно стабільна і чиста їзда, без аварій і вильотів з траси. Коли рейтинг безпеки вийде за 80 (АСС) – можна спробувати мережеві перегони проти реальних людей на відкритих серверах у грі. Там буде мікс із новачків і продвинутих пілотів, аварій та брудної їзди буде багато. Це за відсутність модерації таких подій. Але зрозуміти на яке місце ви заходите у квалі, на якій трасі і як чисто та стабільно ви їдете – допоможе. А ось наступним кроком, зазвичай, стає пошук і реєстрація в якійсь лізі (модеруюча організація, яка створила систему рейтингів, правил і подій, регламент і т.д.), участь в якій істотно покращить формування конкурентних сплітів і урізноманітнить типи подій, що проводяться. У лігах є щоденні та тижневі перегони, тривалі чемпіонати з купою етапів та перегони на витривалість на 6-24 години, тощо. У таких лігах важлива чиста їзда, можна скаржитися на інших пілотів і т.д. Все це допомагає перетворити віртуальний симулятор на реальніші умови фізичного світу і дасть вам можливість якісніше змагатися і швидше прогресувати. Одна з основних ліг під АСС, AC та rFactor2 це LFM (Low Fuel Motorsport).

Для мене зараз це основне місце щотижневих перегонів, до яких потрібно готуватися, щоб займати місця в десятці і вирощувати свій рейтинг. Вступити до ліги LFM може кожен, але щоб отримати право участі в подіях необхідно, фактично, скласти практичний іспит. На обраній лігою трасі та їх сервері ви повинні проїхати 6 кіл із середнім часом кола не більше 107% від виставленого рекордним для цієї траси. Друга, окрема ліцензія, допускає вас до гонок на трасі Nordschleife – однієї з найдовших і найскладніших трас у світі. Отримати такі ліцензії з першого дня їзди не вдасться. Потрібна практика. Згодом, вам приставляється рейтинг новачка та певний рейтинг безпеки і ви можете розпочинати участь у гонках з пілотами аналогічного рівня. Пізніше, при підвищенні рейтингів, вам відкриватимуться більше типів гонок та нові типи подій.

По ралі все трохи простіше: якщо розуміння та навички є, можна вступати до будь-яких клубів за тією чи іншою грою та проходити їх щоденні/тижневі етапи або тривалі чемпіонати, щоб будувати свій рейтинг усередині клубу. Або просто ганяти в іграх без клубів, виставляючи свій час проходження та спостерігаючи на якому ви місці у світі.

Україною:

У нас є досить розвинена спільнота симресингу, до якої входять організатори, клуби, медіа-підтримка, пілоти, блогери, і навіть фізичні клуби, які здають симулятори в оренду та проводять чемпіонати. Наприклад, у Києві є 7Drive в ТРЦ Блокбастер (поряд з катком) та ТРЦ Черрімол у Вишневому, де можна сісти в рухомий або нерухомий ріг з DD базою, триплою і поїздити в АСС чи ралі. Якщо потрібно, такі клуби, як і окремі українські топові пілоти, проводять уроки водіння в тому чи іншому симуляторі. Це хороший старт для розуміння, потрібно вам таке чи ні, і чи хочете ви вкочити в цей паровоз. Є й інші клуби по місту та в інших містах, але я особисто там не був, нічого сказати не можу. Ціни оренди не слабенькі, але це все одно дешевше, ніж накупити собі залізяк без тестів і потім все це продавати на ОЛХ зі знижкою.

Основний канал офіційних подій в українському симрейсингу вважаю дискорд KMAMК (Київський міський авто-мото клуб), який організовує та проводить основний чемпіонат по АСС в Україні, варм-апи та інші цікаві події. Канал також надає доступ до інформації про інші відомі українські клуби та ліги, що діють в інших симуляторах. Є й фанові чемпіонати, організовані активними учасниками спільноти, наприклад KHUTKO Championship, суть яких у фановій складовій та залученні найбільшої кількості пілотів-українців, без поділу їх на окремі спліти за навичками. Це робить гонки менш прісними та динамічнішими. З блогерів-стримерів/тренерів з АСС (іноді й в інших симуляторах), раджу канал Євгена Артеменко – цікаві відео, перегони, добре поставлений голос та грамотна мова. Відчувається журналістська освіта пілота і видно його багаторічний досвід їзди в АСС.

Існує ще багато напрямів і в українській спільноті. Наприклад: дрифт, власне, переїхав у віртуальний світ через поточні обмеження учасників з виїздів, економіки, тощо. У симулятрах події з дрифту, у тому числі й міжнародні, проводяться із завидною регулярністю, а участь в них беруть багато пілотів з реального світу.

Чого прагнути:

Як уже було сказано: або фан від їзди та занурення (+ супутні можливості в майбутньому щодо розвитку каналів у трубі та інсти по стриму, якщо це потрібно), або спортивні досягнення, котлетство, респект та повага. Тут вже кожному своє. Розвиток каналів і кібер-котлетство: з грошима та спонсорством саме в Україні тугувато, можна сказати, що поки що слаборозвинено. Якщо ви станете кібер-котлетою, більше шансів кудись поїхати і шукати там контракти. Або на базі цього в Україні будувати свій особистий супутній бізнес за рахунок отриманого імені, того самого респекту та поваги. Якщо стриміти і фанити – тоді потрібно будувати дорогий сетап, максимально наближений до реальності, робити англомовні відео та знімати сінематики перегонів. Таке набирає більше переглядів, ніж будь-який спортивний стрим. Вирішувати вам, рахувати бюджет теж.

Для мене це хобі, без прибуткової, але з витратною складовою. Так, я беру участь у лігах та отримую якісь спортивні досягнення, але це все на початковому етапі. Для кращих результатів потрібно більше часу, годин з електрикою та практики. Та й не завжди хочеться прісно їздити. Іноді просто ввечері сідаєш за ралійну машину і їдеш фаном з коробкою і ручником та отримуєш задоволення від попадання в кожен поворот, без урахування лідерборду. Це здорово розвантажує мозок від реальності нашого життя і загалом дає нові відчуття. Продекларую, що у сімрейсинг закладено багато, від фана до грошей і титулів, але яким би не був ваш шлях – розуміння гонок, регламенту та правил, відчуття фізики машин, навички водіння та вміння їхати швидко ви отримаєте. Більш за те, відвідаєте реальні гоночні локації, куди в реальному світі навряд би вирушили. Все це, хоч і віртуально, але надає досвід, який закладає нові знання та уміння. А це і є якісна віддача від хобі.

Якщо будуть питання – пишіть у коментар. Відповідатиму.