С 2019 года, когда миру был представлен первый продукт Dethonray, я лично понял, что этот бренд и Ансон Тсе, стоящий за ним как главный вдохновитель, станут весьма популярными, делая упор на качество звука, а не на количество функций. Первый DTR1 DAP был шедевром в плане звука и его детализации, но выглядел как монах среди попов в сравнении с другими существующими плеерами, большинство из которых были основаны на Android или HiBY OS. Они были оснащены функциями стриминга, чтения, игр и прочим, не говоря уже о больших экранах, сенсорных интерфейсах и т.д. В то время как DTR1, а также его преемник (DTR1+), были упрощены, базировались на Linux, с простейшими музыкальными плеерами и управлением старомодными кнопками. Тем не менее, оба устройства являются моими фаворитами и безоговорочным выбором, когда кто-то спрашивает о лучших плеерах по звуку.

Кроме плееров, Dethonray выпускает линейку портативных ЦАП/усилителей, включая Pegasus (только BT), настольный усилитель и планарные наушники. У меня не было возможности потестировать усилитель или другие продукты, кроме обоих плееров, Pegasus BT ЦАП/усилителя и планарных наушников Tender 1. Последние два исключительные по качеству звука и идеальны в моей парадигме. Хотя у владельцев Pegasus возникали технические проблемы с программной эмуляцией алгоритма регулировки громкости, хотя я, лично, не испытывал неудобств, зная, что такой подход является компромиссом для исключения возможных шумов от механического потенциометра в будущем. Я сталкивался с этим явлением на различном оборудовании, включая гитары, электронику и даже игровые контроллеры, и рад, что Ансон исключил эту проблему в своих устройствах.

Итак, что положительно выделяет продукты Dethonray? По моему мнению, есть три фактора, способствующих этому:

• DPPU (Desktop Plus Power Unit): двойная система питания на основе высокоплотной батареи и разделением питания аналоговой и цифровой схем, что приводит к уменьшению шума.

Эта система питания является основой всех продуктов Dethonray, что, насколько я помню, было своего рода новаторским подходом в портативном аудио, предложенным Ансоном, который заставил другие компании пересмотреть свои схемы, поскольку новая обеспечивала лучшую производительность.

• Выбор чипов ЦАП/усилителей: AKM вместо ESS, что приводит к более теплому и естественному тембру.

В частности, в ЦАП Clarinet используется чип AK4493S, дополненный чипом AK4118K (цифровой трансивер 24-бит/192 кГц, отвечающий за обработку входов COAX и Optical) и операционными усилителями OPA 1612 на выходе. Все эти компоненты известны своим высоким качеством и значительно влияют на итоговое качество звука.

• Простой подход с акцентом на качество звука: минимальное количество функций, но точный фокус на главную цель.

Возможно, это самое важное – вместо интеграции распространенных ОС, таких как Android, и борьбы с их обработкой/EQ или включения всех типов стриминга, приложений и аппаратных компонентов, которые должны быть доступны в таком устройстве и которые однозначно потребовали бы гораздо больше экранирования для устранения избыточного шума в определенной степени, продукты Dethonray остаются простыми, чтобы полностью избежать любого типа потенциальной угрозы для звука. Вы хотели идеальный аудиоисточник – вот он, не для чтения, игр или стримминга – только идеальная обработка звука, ничего лишнего.

ТТХ:

Помимо указанного выше, в нем есть дополнительные функции. Например, Clarinet имеет 2 порта USB типа C, отдельно для входа USB DAC и функции зарядки. Это позволяет исключить зарядку при использовании и полностью устранить возможный шум от этого процесса или заряжаться одновременно для бесконечного использования. Я бы сказал, что все еще не хватает функции полного исключения использования батареи при работе на внешнем питании, чтобы сохранить ее циклы, и в случае если Clarinet планируется использовать как часть настольной системы. Я видел такие решения, например, у xDuoo и думаю, что это может сделать такие устройства еще более универсальными.

В дополнение к двойному USB-порту, мы имеем переключатель Low / High GAIN для адаптации к различным типам подключенного оборудования, многоцветные светодиоды на передней и задней панели для индикации рабочего состояния / качества медиа / состояния разряда (передняя панель) и состояния заряда (задняя панель), а также возможность выбора между двумя версиями прошивки с разным звучанием (Serenade для более чистого и яркого звука, Rhapsody, по-умолчанию, для более густого и мягкого звука). Более подробная информация о состояниях светодиодов указана в руководстве пользователя.

Возвращаемся к дизайну и первому впечатлению:

Clarinet поставляется в обычной толстой картонной коробке Dethonray с минималистичным дизайном, но надежной для его транспортировки. В коробке находится само устройство, кабель-переходник USB типа C на USB A и руководство пользователя.

Как и у Pegasus, у Clarinet чистый дизайн, ощущается как очень прочный кирпич из цельного бруска алюминия, с отличной способностью рассеивания тепла во время использования. Мне нравится, что Ансон спроектировал его таким простым: с грубыми формами и минимальными акцентами, что привлекает больше внимания, чем его аляпистые конкуренты. Простые формы и такой клинический вид чаще встречаются в высококлассном оборудовании, чем в персональном портативном аудио. Единственный акцентированный элемент это ручка регулировки громкости в фиолетовом цвете с рельефной поверхностью. Она и выполняет всю работу – включает и выключает устройство и регулирует громкость. Мягкий, но заметный щелчок включает устройство в начале хода, а остальная часть используется для плавной регулировки громкости. Не заметил странного поведения или дисбаланса каналов во время использования ручки громкости, все прогнозируемо и линейно. Довольно естественное ощущение от ручки, которая лишь имитирует механический потенциометр.

Не заметил и значительного нагрева во время использования, только если зарядка и передача данных происходят одновременно. Алюминиевый корпус немного нагревается, но ничего страшного.

Все устройства, с которыми я тестировал Clarinet, не имели проблем с распознаванием его как внешнего ЦАП. Даже HiBY OS на базе Linux в Hidizs AP80 DAP смогла идентифицировать Clarinet как внешнюю звуковую карту и отправить данные на USB-порт. На официальном сайте Dethonray есть руководство по настройке использования Clarinet с Foobar и какие драйверы использовать.

Звук:

Тембр Clarinet ощущается очень естественным, склоняясь к более темному и мягкому звуку. Без искусственных ярких всплесков, все идеально сбалансировано и плавно. Низы глубокие и широкие, отлично очерченные и текстурированные. Мидбас плотный и мощный. Оба диапазона идеально сбалансированы и не затмевают и не пересекаются с серединой. Средние, в свою очередь, отлично текстурированы и детализированы, также находятся видеальном балансе, расположены ни далеко, ни близко (по крайней мере, с прошивкой по-умолчанию). Мягкий тембр и плавность звучания конек Dethonray Clarinet. Никаких сибилянтов даже с чувствительными внутриканалками. В результате такой точной и естественной настройки (плюс используемых чипов) высоких частот вполне достаточно по количеству, они прозрачны и детализированы, без явных перекосов или нехватки. Идеальный баланс для длительных прослушиваний, даже с внутриканалками на основе арматурных драйверов.

Clarinet создает довольно широкую и большую виртуальную звуковую сцену, превосходя все USB-C донглы и плееры, которые у меня есть. По качеству звуковой сцены он наравне с лучшим предложениям от xDuoo – XD05 BAL, который, как по-мне, имеет самую большую сцену среди портативных ЦАП/усилителей. Разделение инструментов и позиционирование на высшем уровне. Просторная звуковая картина, более характерная для полноразмерного настольного оборудования, с гораздо более высокой ценой.

В итоге, звук хороший, обширный, детализированный и естественно сбалансированный. Подходит для большинства жанров. Особенно для моих предпочтений: рок, поп, блюз, метал и т.д. из 60-90-х годов, с высоким динамическим диапазоном и без компрессии в коммерческих целях, что характерно для современной музыки. Наилучшая синергия была обнаружена с магнитопланарными и динамическими наушниками, которые либо полностью прозрачны, либо придают минимум окраски звуку самого Clarinet.

Заключение:

Как и все продукты Dethonray, этот обманчиво портативен. Сравним по форме и размеру со многими конкурентами, но с неожиданно большой сценой, и мощностью достаточной для большинства трудных нагрузок. Основной отличительный фактор для меня – это его звуковая подпись – мягкая, детализированная, с текстурной серединой и приятным тембром. Звук гораздо ближе к старым ламповым обертонам, чем к современному яркому звучанию клинических ципов ESS. Звук можно еще прокачать при подключении к ламповому усилителю/преду перед отправкой в колонки или наушники. Тем не менее, устройство оставляет возможность изменить звуковую подпись методом перепрошивки, если предпочитается более холодное звучание. 9 из 10 для этого устройства от Dethonray, где последний бал это отсутствие сценария использования без использования встроенной батареи и отсутствие возможности заменить операционные усилители, доступная у некоторых конкурентов.

Страница устройства на официальном сайте

Останнім часом щось потягнуло в затишне та лампове минуле, коли дерева були більшими, а ігри були інді-витворами мистецьтва на консолях. Це про еру починаючи з Атарі, Коммодора Аміги та Гейм Боя, включаючи Фамікоми, Сеги, НЕСи та аж до плойки 3. Більшість з цього мене оминула з причини відсутності як самих консолей, в ті часи, так і грошей на них, але затишок спалювання кінескопу радянської Радуги чи, навіть, Електрона – залишився у пам’яті.

Вже давно спостерігав за розвитком портативних консолей, особливо для ретро-геймінгу, що, здебільшого, стосується програмної емуляції різноманітних консолей різних поколінь на поточному портативному залізі, і прийшов висновку – пора купувати. На це мене спонукали огляди зарубіжних блогерів та стан самої емуляції, котра, на даний час, дуже непогана. Навіть у Плейстейшн 3 вже 65% ігрової бази мають повну сумісність з сучасним програмним емулятором.Чим більш стара консоль – тим більша бібліотеки ігр сумісна.

В цій статті я поясню, що саме і чому краще обрати для потртативного ретро-геймінгу (і не тільки), в плані заліза, щоб отримати задоволення від свого вибору.

По-перше, потрібно розділити портативний геймінг та портативний ретро-геймінг:

Поточна ситуація на рінку портативного геймінгу складається з декількох варіантів крутих консолей типу ASUS Rog Ally, MSI Claw, Steam Deck – які базуються на вінді чи Steam OS, мають суто комп’ютерно-десктопне-ноутбучне залізо та дозволяють грати у сучасні тайтли які доступні під вінду чи у стімі. Це досить великі консолі, з великими екранами, перевагами сучасних ігр та технологій. Більш того, вони підійдуть і для емуляції ретро-консолей, в будь-якому вигляді. Єдині три “НО” – розміри, вага та вартість. Такі консолі коштують в середньому $700, що автоматично робить їх меньш росповсюдженими та меньш доступними в нашому регіоні.

Інший вараінт – це сучасні портативні консолі від відомих брендів. Наприклад Nintendo Switch (вже виходить Switch 2). Так, це непоганий та досить якісний варіант за $300, але вартість ігр дуже велика в порівнянні з іграми на ПК. Кожні ігра буде коштувати приблизно 2000грн… Да і якість деяких ігр не буде дуже гарною з причини слабого заліза консолі та кінця її життєвого циклу. Плюс відсутність сервісів Нінтендо в нашому регіоні, танці з оплатами та лімітованість ігрової бібліотеки робить цю консоль не дуже гарним вибором для ентузіаста (не пересічного геймера). Дитина буде у захваті, якщо ви можете сплачувати за ігри, а ось дорослому світч не дуже цікавий взагалі.

І є останній варіант, найбільш складний для входження, але маючий велику задоволенність від використання: консолі для ретро-геймінгу. По суті, це аналог світча чи стімдека, на базі заліза від сматфона / планшета та ОС Android / Linux, з інтегрованими елементами керування, та заточений суто під ігри. Зараз мова іде, здебільшого, про відомі на нашому ринку варіанти типу Anbernic, Retroid, Aya, Ayn і т.д. Такі консолі у форм-факторах вертикального гейм-боя, чи горизонтального світча вже давно є на ринку завдяки ентузиастам, магазинам та алішці. Скільки саме – важко сказати, а ось те, що попит на них зростає – це факт.

Навіть серед таких консолей маємо розділення:

• ті, що тягнуть емулятори 8 – 16-бітних ігр (від коммодор до SNES, Sega MegaDrive і частину бібліотеки PlayStation 1)
• ті, що тягнуть все + частину бібліотеки PlayStation 2
• ті, що тягнуть все + частину бібліотеки PlayStation 3 (потрібен процесор снапдрагон 855 і краще)
• ті, що тянуть геть усе, але все одно тільки для емуляції, бо побудовані на портатвиному залізі (снапдрагон 8, ген 1-2-3)

Мене, перш за все, цікавить категорія 3, тобто майже сама потужна група, яка потягне усі консолі, аж до PS3, буде побудована на базі ОС Android (щоб були і сучасні Android ігри) та не буде коштувати як світч чи XBOX S. При таких початкових даних, це буде геймінг-машина у кишені, на якій ми, навіть, зможемо пограти у сучасні ААА-тайтли з ПК через стім-лінк, чи XBOX стрім/клауд, так як усі ці можливості є на Android. Обирати меньш потужну консоль для ретро-геймінгу не дуже гарна річ – будете лімітовані по консолях, бібліотеці ігр та воно усе швідко набридне. Плюс андоїд буде давньої версії і не всі ігри, навіть рідні для нього, будуть працювати.

У обраній мною категорії досить невелика кільскість пристроїв: це Retroid Pocket 4PRO, Retroid Pocket 5, Ayn Odin 2, Odin 2 Portal, AyaNeo Pocket Air… Aле усі, окрім Retroid-ів мають вартість близко до світча чи, навіть, XBOX Series S.

Тому залишаються тільки перші дві. Anbernic, який досить гарно росповсюджений у нас та на алішці, навіть останної модифікації у вигляді RG406V чи H чи RG Cube, побудовані на базі меньш потужного процесора (Unisoc T820), що на 30-40% повільніший за 865 снапдрагон у Retriod. У мене був останній Anbernic – продав, бо якість емуляції залишала бажати кращого. �шла невелика частина ігр від плойкі другої, не тягнуло ігри світча… Та навіть ретро-приставки на базі потужного Dimensity 1100, типу Retroid Pocket 4PRO, не так гарно опрацьовані зі сторони розробників емуляторів, в порівнянні з консолями на процесорах Snapdragon.

Ось і дійшли до логічного вибору: Retroid Pocket 5 / 5 Mini (бо 4-та ПРО версія все одно вже застаріла, має 11 версію Android та звичайний РКІ екран в порівнянні з 13 андроїдом та OLED на 5-тій, та і різниця в ціні усього $25). Звичайний чи міні версія – це вже вирішувати кожному, але я скажу, що чим більший екран – тим більше занурення в ігри.

Retroid Pocket 5, що в ньому гарного:

• Тягне останні Android ігри, здебільшого на самих високих налаштуваннях
• Тягне емуляцію починаючи з атарі, DOS, та закінчуючи PlayStation 3. Плюс тягне деякі ігри під вінду через Winlator / Gamehub, та усі стріммінги чи клауди (Steam Link, XBOX cloud / stream, Nvidia Game NOW…)
• Android 13 OS (досить сучасна версія, яка ще буде підтримуватися)
• Екран OLED – дуже класний та яскравий, дозволяє грати навіть під сонячними промінями
• Якісні органи керування (датчики Хола, підсвітка стіків, тактильні кнопки, аналогові курки, хаптік вібрація)
• Окреме активне охолодження кулером з керуванням обертів – чого немає у смартфонах
• Досить ергономічний дизайн для довгострокового використання
• Відео-вихід FHD через type-c з одночасною зарядкою та використанням USB (можете купити хаб чи док, підключити ТВ, джойстики та навіть провідну мережу і мати стаціонарну консоль)
• Під неї є збірка Linux (дуал бут з Android) з емулятором PS3
• Якісне додаткове ПЗ (налаштування джойстиків, підсвіток, кулера та профілей потужності)

Скажу так – у порівнянні з девайсами від Anbernic, Retroid Pocket 5 більш потужний, якісніше побудований, має більш якісне ПЗ та гарну ергономіку. Плюс підтримка зі сторони розробників, як емуляторів, так і аксесуарів.

Де придбати: на алі чи в офіційному магазині. На алі ціна вище, але доставка коштує меньше. Тобто – без різниці. Я купував саме з Алі. Приїхало за 1 тиждень.

В коробці тільки сам девайс та кабель. Захисне скло, док станцію, картку пам’яті, чохол чи бампери – потрібно купувати откремо.

Відпразу після покупки зробив мод – відкрив девайс та замінив порядок кнопок під XBOX. Все одно девайс емулює ексбоксівкий джойстик для більшості ігр і такий мод робить користування їми більш логічним. Ще докупив док-станцію, захисне скло та чохол.

Картку пам’яті відразу купив на 512Гб SDXC, UHS-1 (100Mbit) щоб не мати обмежень в подальшому (спойлер – вже маю), а ось внутрішню пам’ять на 128Гб потрібно використовувати заощадливо, бо її небагато для усіх гарних ігр під андроїд та встановлення усіх програм. Але є трюк: можете форматувати зовнішню карту так, щоб вона стала продовженням внутрішнього диску і прибрала проблему відсутності місця. Але в такому разі – витягнути її та використовувати в ПК для доступу до даних буде проблематично – тільки підключення девайсу через кабель к ПК для передачі даних, що відбувається дуже повільно.

Усі наступні кроки по налаштуванню девайса та емуляторів краще взяти звідси: ПОСИЛАННЯ

В цій статті усе ретельно описано, читайте уважно та усе буде гарно. На деяких етапах будуть з’являтися питання:

• Де брати самі ігри та у якому форматі
• Де брати біоси, прошивки консолей
• Де брати прод. ключи

Це все є у інтернеті. Як окремі файлі для завантаження, так і ціли торренти з безліччю ігр під консолі. А формати ігр вказані, наприклад, в папці під кожну консоль після встановлення RetroArch та створенння каталогу ігр на картці пам’яті. Нічого складного в налаштуванні усього під себе – немає.

Для себе обрав наступні емулятори:

• RetrArch під усе досівське, комодорське, 8/16 бітне, геймбої та PS1
• Citron / Sudachi під Switch
• GameHUB під ПК ігри
• M64Plus FZ Pro під нінтендо 64
• CEMU під WII та Сube
• PPSSPP gold під PS Portable
• NetherSX під PS2
• Vita3K під PS Vita

ES-DE у якості оболонки, щоб усе було красиво.

Деякі з моїх ігр під андроїд:

• Gimvalor
• Alien Isolation
• Fallen Guys
• GRID Autosport
• Wreckfest
• Dead Trigger
• Rally One
• Psebay
• Wasteland
• Dead Cells
• Arena Breakout
• Wuthering Waves
• Fall Guys
• Horizon Chase

Для прикладу, ігри від світч, які гарно працюють:

• Animal Crossing
• Bayonetta
• Burnout Paradise
• Cuphead
• Devil May Cry
• Hollow Knight
• Little Nightmares
• Mario Cart 8 Deluxe
• Metroid Dread
• Metroid Prime Remastered
• Prince of Persia the lost crown
• Resident Evil 0
• Resident Evil Revelations
• Sniper Elite 3
• Sniper Elite 4
• Stardew Valley
• Legend of Zelda Breath of the wild
• Legend of Zelda Skyward Sword
• The Walking Dead
• Zombie Army

Ще, від PS2, які прекрасно працюють:

• Black
• Contra Shattered Soldier
• Coraline
• Devil May Cry 3
• Enter the matrix
• God of War 2
• Gran Turismo 3
• Manhunt
• Max Payne 2
• Metal Gear Solid 2 / 3
• Mortal Combat Armageddon
• MTX Mototrax
• NFS Underground 2
• Prince of Persia Sands of time / warrior within
• Red Fraction
• Resident Evil 4
• Resident Evil Code Veronica
• Half Life
• Silent Hill 2
• Splinter Cell Chaos Theory
• Tekken 4
• Brocken Sword 3
• …..

Тобто, безліч прекрасних тайтлів, яки я пропустив у свій час. Усі решта, від меньш потужних консолей, будуть працювати без питань.

ПЗ для стрімінгу та клауду:

• XBOX
• Steam Link
• NVidia Play NOW

Що вразило:

• Деякі ігри під Android тим, які воні якісні. Наприклад Alien Isolation це як ААА на ПК і по графіці і по геймплею. WreckFest взагалі не відрізняється від ПК версії.
• Те, що багато ігр від Nintendo Switch прекрасно йдуть та емулюються. Legend of Zelda, Sniper Elite, Army of DEAD, The walking dead – без проблем. Але, наприклад, The Witcher 3, відомий на SWITCH як поганий та неоптімізований порт, видає тільки 5-7 фпс,
• Те, що багато ігр від консолей PS1, PS2, Dreamcast, Saturn, прекрасно йдуть у роздільный здатності FullHD (3-4Х помножувач), що робить їх кращими за оригінали

В ітозі:

Якщо ви, як і я, любите гаджети та консолі та шкодуєте, що пропустили багато чого цікавого зі світу ігр в свій час – ретро-геймінгова консоль може усе це виправити. Вона не коштує як літак і не тягне гроші на ігри з кишені. А задоволення формує велике. На даний час, вважаю Retroid Pocket 5 найбільш збалансованим варінтом для цього. Будуть питання – звертайтеся в коменти.

Пробиваємося через багатоетапний моно-кубок на авто Ginetta G40 в міжнародній лізі Low Fuel Motorsport, симулятор Automobilista 2

Перший етап, траса Doningtnon National, приїхав другим після грубої помилки та того, як мене виштовхнули з траси:

Наступний етап – на наступному тижні, буду додавати сюди.

Другий етап відбувся у п’ятницю на трасі у Барселоні. Кваліфікувався першим і приїхав першим.

Третій етап на Silverstone National. Кваліфікувався шостим, приїхав другим. Перший Split.

П’ятий етап на трасі Hockenheim Short B.

Кваліфікувався 4-тим, за перебіг гонки був і 3 и 2 і першим. Але був розвернутий після помилки екс-лідера, котрий вирішив дайв-бомбити, що змусило мене ухилятися та підставитися під іншу машину на 15-тому колі. В будь-якому разі, 4-те місце.

Шостий етап, на трасі NurburgRing GP Sprint:

Кваліфікувався двургим у першому спліті. Нетривала боротьба із першим, потім він зробив помилку, яка коштувала йому 2-х місць. А я заїхав на перше.

Сьомий етап, траса Brands Hatch, спліт перший.

Кваліфікувався п’ятним, приїхав другим. Дуже достойні суперники, майже весь час їхали в десятках. Я очікував помилок і це, нарешті, сталося. Дуже гарна гонка.

Нагадую свій сетап:

База Simagic Alpha Mini

Штурвал Simagic GT Neo

Кермо кругле Simagic GTS

Педалі Simsonn PRO V2

+ хаптіки фідбеку на педалях, українська додаткова панель приладів SimDASHUA, українська секвентальна коробка, ручник з Алі, ріг PlaySeat Trophy та баттнбокс від PXN, ще э старий планшет як додатковий екран телеметрії.

Все це під�єднано до ПК:

i5 14400F / RTX 4070 Super / 32GB DDR5 RAM / 2TB NVMe SSD / 32″ Acer Nitro 2K 165Hz 1500R

Закінчився перший для мене український чемпіонат з симрейсингу Khutko FBS Cup 2024, в якому брали участь 50 пілотів у двох заліках: GT3 (швидкі машини) та BMW M2 (більш повілні машини), порівну, та який проходив в 4 етапи, листопад-грудень (1 етап на тиждень, кожної суботи). Змішаний залік на під час етапу додав усім учасникам як переваг, так і проблем. Але мультікласс в змаганнях це точно більш цікавіше, ніж їхати тільки з машинами одного типу.

Так як бажаючих було більше ніж місць на чемпіонаті, відбір (прекваліфікація) проходив на складній трасі Маунт Панорама, де кожен пілот мав поставити 7 кіл поспіль без штрафів та контактів, із часом кожного кола швидчим за прохідний.

Історично, катати АСС на результат почав в квітні цього року, але вже у вересні відбувся перехід на інше обладнання, що змусило знов звикати до машини, налаштувань, нового керма, педалей, фідбеку. Але з самого початку обрав для себе середнемоторний McLaren GT3 720 Evo. Налаштовую машину під кожну гонку самостійно, не користуючись сетапами інших.

На разі у мене наступний сетап:

База Simagic Alpha Mini

Штурвал Simagic GT Neo

Кермо кругле Simagic GTS

Педалі Simsonn PRO V2

+ хаптіки фідбеку на педалях, українська додаткова панель приладів SimDASHUA, українська секвентальна коробка, ручник з Алі, ріг PlaySeat Trophy

Все це під’єднано до ПК:

i5 14400F / RTX 4070 Super / 32GB DDR5 RAM / 2TB NVMe SSD / 32″ Acer Nitro 2K 165Hz 1500R

Докладніше про сетап писав ТУТ (але з того часу вже переїхав з Fanatec на Simagic) Брав усе, окрім ПК, у de2ua.com

Основним шляхом розвитку навичок обрав для себе участь в змаганнях в лізі LFM. Раз на тиждень їздив там дейлі-перегони з різними успіхами. Загалом приїжджаю в десятці, іноді, навіть, посідав 1 місця.

А ось Khutko FBS Cup 2024 став для мене саме тим першим чемпом, до якого потрібно готуватися, та в якому поїхали досвідчені та швидкі українські пілоти, які приймають участь майже у кожному чемпі. Мені було цікаво, куди я зайду при своїх поточних навичках.

Ось відео з усіх 4 етапів, кожна гонка по 70 хвилин, з обов’язковим піт-стопом (дозаправка, заміна гуми по бажанню) та попередньою кваліфікацією (в відео немає, але це ще 10 хвилин для вирішення свого місця на старті).

Перший етап на Нюрбургринзі для мене пройшов не дуже вдало. І кваліфікувався невпевенно, та і доїхав низько, не взявши очок.

Результати:

Другий етап був значно кращим, на однієї з найскладніших трас – Маунт Панорама в Австралії. Гадаю, що доволі гарний результат отримав тому, що люблю цю трасу і маю достатньо часу накату. Кваліфікувався аж 25-тим. А ось приїхав 9-тим (в відео 10, але після рішення суддів по штрафах інших дали ще 1 позицію). Маунт Панорама не терпить помилок і лагідна до тих, хто їде стабільно коло за колом. Ось і вийшло заїхати так високо за рахунок стабільності. Навіть посів 1-ше місце за стабільністю на цьому етапі.

Результати:

3 етап – дуже складна для усіх учасників дощова, холодна та темна гонка в США, траса Індіанаполіс. Окрім того, що був дощ та майже нульова видимість, ще й температура постійно падала та ускладнювала налаштування тиску у шинах. Вдалося гарно кваліфікуватися на 8 місце, а закінчити гонку на 12-тому. Доволі багато помилок з мого боку, та 10 секунд штрафу. Але відрив від наступного пілота був більший за штраф, тобто 12 позицію зберіг. Единий етап, в якому не міняв гуму, що теж додало можливості утримати позицію.

Результати:

І останній етап на доволі тісній трасі Лагуна Сека, де випереджати машину свого класу та темпу дуже складно. Ще й температура як навколишня, так і траси постійно зростала, що змушувало розсудливо підходити до встановлення тиску шин та вирішувати по заміні гуми (температура траси 35, навколишня 45). Кваліфікація пройшла не дуже впевнено для мене – 17. Щільність часу на квалифікації була дуже висока: 1,7 секунди між мною на 17 місці та 1 місцем. А ось гонку я планував завершити десь 13-тим. Вийшло краще – 12. Пара помилок, та штраф на 5 секунд за контакт з іншою машиною. Гуму міняв в пітах і втратив на цьому час, хоча багато хто не змінював.

По результатах усіх 4 етапів, посів 11 місце з 29 в заліку GT3. Вважаю це непоганим результатом для свого першого чемпіонату серед української спільноти. Хотілось би зайти вище, у 10-тку, але до цих акул та котлет ще потрібно дотягнутися. Розраховую влітку 25-го поїхати національний чемпіонат КМАМК, а до цього часу потрібно ще тренуватися та виборювати час кола на кожній трасі.

Результати:

Загальний результат в заліку GT3:

Доброго дня, шановні! Хочу поділитися черговим хобі, яке назрівало давно, відколи БПЛА стали мейнстримом у всіх сенсах і втратили для мене нішевий інтерес. Хотілося нового хобі, яке не буде обмежено факторами сезону, вартістю ремонтів, часом доби, тощо (як гелікоптери чи коптери). По суті щось домашнє, яке завжди під рукою, якщо з’являється вільний час. І таке підвернулося – симрейсинг.

Що таке ваш симрейсинг і звідки він взявся? Симрейсинг (симуляція гонок) це давно існуюча ніша розваг, у якій приставка чи ПК використовують у зв’язці із контролерами (в ідеалі, максимально наближеними до реальних) для участі у віртульних перегонах. Ще в далекі 2000-ті у нас з братом вже було кермо, педалі і ми ганяли в ралійних гонках Colin McRay Rally, у стерео-окулярах від GeForce2 Delux, правда, без зворотнього зв’язку на кермі.

З того часу багато що змінилося. Комп’ютерна графіка заматеріла, можливості ПК і периферії сильно збільшилися з точки зору симуляції реальної фізики, а з приходом заборон на пересування, у вигляді Covid19, багато реальних спортсменів, і просто любителі, масово переїхали в комп’ютерну симуляцію для відновлення інтенсивних тренувань та перегонів. До того ж, симрейсинг став офіційною кіберспортивною дисципліною зі своїми великими спортсменами, інвесторами, виробниками, блогерами та армією користувачів. Тобто, фактично, утворився ринок, десь на 600млрд $ на рік, і весь цей борщ складається з реальних спортсменів, які тренуються і їздять поруч із кіберспортсменами та любителями, купи периферії, кількох основних сим-тайтлів, у вигляді ігор, подій з великими призовими, та ще й величезною інформаційною наповнювальною на всіх основних майданчиках – від Youtube та Instagram, до дискордів та форумів. Паралельно з цим розвивається ринок ремісників – мододелів, дрібних виробників аксесуарів та периферії, розробників нових методів та підходів, та просто китайських копіпастерів всього цікавого, що вже було створено. Індустрія сформувалася, маховик набрав обертів. Відразу скажу, що це не як з БПЛА – як не крути, гелікоптери/літаки це дуже нішеве заняття через високий поріг входження за ціною/навчанням/вартістю помилок, але навіть коптери “для всіх”, типу ширвжитку від DJI, поруч не стояли по перспективності розвитку цього ринку. Тут вирішує відсутність обмежень експлуатації, можливість почати маючи тільки ПК/ноутбук або приставку, та бажання.

Отже, що ж мається на увазі під хобі у вигляді симрейсинга, і що воно дає взагалі?

Тут два основні шляхи розвитку ситуації: або є потяг до машин / гонок і бажання просто їздити та отримувати задоволення, паралельно вдосконалюючи свій сетап, з метою отримання максимально реалістичних відчуттів, або є аналогічна тяга, але вже зі спортивним підтекстом, бажанням отримувати титули та змагатися з іншими. Розвиток цього хобі, в тому, чи іншому напрямку, в чомусь цілком співпадає, а в чомусь сильно відрізнятиметься. Я, поки що, перебуваю на досить ранньому етапі і намагаюся поєднувати обидва напрямки. Таке теж можливо, але впливатиме на спортивні результати надалі, пізніше зрозумієте як. Поки говоритиму більше про фан, а ніж про спорт – при входженні це не так важливо.

Симрейсинг, незалежно від фінальної мети, дасть розуміння шосейно-кільцевих (ШКГ), ралійних та інших гонок на машинах різних класів (від серійних до Ф1), з безліччю спортивних нюансів (правила, пітстопи, налаштування, тощо), але, що найважливіше, за правильної периферії, дасть можливість відчути реальну (просимульовану) фізику водіння, дасть навички водіння та познайомить із реально існуючими подіями, трасами та чемпіонатами. Основна теза, закладена в симрейсинг, це використання ліцензованого контенту та периферії управління автомобілем. Це означає, що всі машини, їх фізика, налаштування, звуки, поведінка, фізика трас, їх точність, орагни керування та їх зворотній зв’язок – все це передано максимально достовірно та сертифіковано (схвалено, дозволено) до використання реальними спортсменами, виробниками, власниками трас та організаціями у світі гонок (наприклад FIА). Тобто, математична модель фізики, закладеної у симулятор, органи керування та ступінь зворотнього зв’язку – все максимально наближено до реальності. Це створює імерсивність того, що відбувається, і що важливіше – дає навички та розуміння цієї самої фізики.

Через такий підхід, вибір по тайтлах у симрейсингу не дуже великий, як і по самої периферії. Серед спортсменів та гравців ведуться суперечки, чи є та, чи інша гра симулятором, чи акрадою. Але, по суті, тільки те, що було схвалено FIA (або аналогічними організаціями в сфері автоперегонів), можна вважати офіційним симулятором перегонів, а решта є аркадою/симкадою, що прагнуть. Наприклад, для популярного класу гонок GT офіційними симуляторами для кіберспорту в 2024 році стали Asseto Corsa Competizione (ACC), IRacing та GranTurismo 7. Але це не говорить про те, що Automobilista 2 не має своїх шанувальників, чемпіонатів чи призових фондів. Просто є офіційні симулятори, є симкади (щось між симулятором та аркадою) та аркади. Ось деякі основні тайтли та їх сприйняття на даний момент:

• IRacing – американський симулятор великої кількості типів автомобілів (від GT до формул, включаючи і наскари, ралі, тощо), має найбільшу кількість користувачів по всьому світу; в ньому проводяться різні чемпіонати, безліч ліг і т.д. Поширюється за принципом платного контенту та передплати. Трохи застарів за візуальною складовою та якістю зворотного зв’язку, але попереду планети всієї за кількістю контенту. Так само, попереду всієї планети по реалізації дощу + пошкоджень автомобілів. Наприклад, Макс Верстаппен (чемпіон Formula 1) активно їздить в цьому симуляторі.
• Asseto Corsa Competizione – офіційний італійський симулятор класів GT2,3,4. Відрізняється покращеною мат.моделлю фізики поведінки машин, особливо шин і гарним зворотним зв’язком. Так само, велика кількість спортивних ліг і користувачів. Вважається важким симулятором для освоєння навичок водіння та отримання гарниго часу кола.
• Automobilista 2 – симулятор з великою кількістю машин різного типу і хорошим зворотним зв’язком. Проте армія спортсменів-шанувальників і кількість спортивних подій не дуже великі.
• RFactor2 – симулятор з великою кількістю машин різного типу і гарним зворотним зв’язком. Кількість спортивних подій менше, симулятор не сильно підтримується розробниками на сучасному рівні. Контент поступово старіє, проте симулятор все ще залишається досить популярним.
• LeMans Ultimate – новий симулятор у попередньому доступі під GT3, LMU машини та гарним зворотним зв’язком на базі RFactor2. Армія спортсменів-шанувальників поступово зростає, спортивних подій, поки що, не багато.
• Asseto Corsa – найбільш популярний симулятор величезної кількості машин, аж від 2014 року, площина якого змістилася від спорту у бік красивої симуляції водіння завдяки найбільшій спільноті моддерів з усього світу, які невпинно пиляють контент у вигляді машин, графіки, трас і фізики. Саме на цьому симуляторі роблять сінематики швидкої та реалістичної їзди у будь-яку погоду, на гарних трасах, між машин.

Ще є RaceRoom, RennSport, PistaMotorsport, Forza Horizon та Forza Motorsport, серія WRC, Dirt 2, EA WRC, RBR, серія EA F1 тощо. Але суть у тому, що більшість з них вже або розгубили базу користувачів, або не настільки швидко пиляють новий контент або допрацьовують фізику, щоб бути симуляторами, та ще й офіційними. Або спочатку взагалі планувалися як симкади/аркади. Якщо АСС запилює трасу за допомогою лазерного сканування і додає всі машини поточного сезону з їх лівреями (розфарбуванням/розклеюванням) у гру – це ліцензується. Якщо цього не відбувається – симулятор починає випадати з обойми поточного сезона.

Мої особисті обранці на поточний момент виглядають наступним чином:

• ACC – для ШКГ у класі GT2,3,4.
• Dirt Rally 2.0 / EA WRC – для раллі

Решта – чистий фан, якщо буде час:

• AC – просто для водіння всього
• BeamNG – щоб гарно розкластися десь у трафіку на гірському серпантині

Ось, власне, і все. Нічого іншого у вигляді Forza, GT7 і, цур мене, NFS. Чому? А сенс? У цих симкадах / аркадах немає вираженої фізики водіння, впливу додаткових факторів, у вигляді налаштувань, гуми, її температур і зношування, запасу палива, тривалих перегонів, засвоєння пітстопів, ремонтів, замін, тощо. Тобто, просто катаєш. Тільки GT7 може хоч якось зіставлятися, але навіть її спрощена модель фізики робить заїзди нудними. Та й тайтл цей доступний лише на PlayStation, що суттєво обмежує коло його користувачів.

Отже, з тайтлами приблизно визначилися. Ось тепер подивимося, що потрібно, щоб у них шпилювати на гідному рівні.

Що означає гідний рівень? Мається на увазі, що:

• Обчислювальної потужності має бути достатньо, щоб будь-яка з цих ігор йшла при високих налаштуваннях графіки та високій кількості кадрів на секунду (ФПС). При цьому, високе ФПС це вже не 60, як передбачалося раніше, а не нижче 90-120. Вище – краще. При таких ФПС, як правило, навіть кібер-котлети (кібер-атлети) перестають скиглити, що не виїжджають з якогось часу через те, що комп гальмує.
• Картинка, що відображається, повинна бути досить великою / плавною для занурення
• Зворотний зв’язок від фізики поведінки машини у грі має передаватися на водія для розуміння того, що відбувається
• Органи керування мають бути наближені до реальних
• Додаткові фактори занурення в процес мають бути в наявності, щоб симуляція здавалася реальністю

Гідний рівень – це коли під час їзди в симуляторі мозок прийняв те, що відбувається за реальність, або повністю занурив вас у процес. Звичайно, для різних людей тут буде по-різному, благо, що вдосконалювати симулятор можна завжди, головне вловити початкову стадію обману і продовжити рухатися у цьому напрямку.

З чого розпочати?

З ПК на вінді. Тут без варіантів. Я, як і багато хто, починав із приставки останнього покоління. Типу, крута потужність за відносно недорого в порівнянні з ПК. На жаль, це все повна брехня. Так, на приставках є ACC, AC, GT7, Dirt 2.0, EA WRC і т.д. Тобто, і симулятори, і симкади, і аркади. Однак немає деяких тайтлів взагалі, а ті які є – або запізнюються за оновленнями контенту, або відрізняються від актуальних версій ПК. Та й ціна, як самої гри, так і доповнень може бути дорожчою через монополізацію магазинів ігор під приставки. Але найгірше у приставках те, що в самих симуляторах використовується більш спрощений зворотній зв’язок (брак обчислювальних можливостей) і відсутня підтримка важливої ​​периферії у вигляді індикаторів, баттонбоксів, коробок, педалей, ручників і т.д. Та й сам вибір периферії жорстко обмежений кількома виробниками. Як то кажуть – тільки те, що лікар прописав. На ПК таких проблем немає. Підключай, що і скільки хочеш. Рівень зворотнього зв’язку, іммерсивності та візуалізації залежатиме лише від фінансових можливостей. Тому, незважаючи на те, що я рік мучив АСС на приставці, все одно довелося переїхати на ПК. І основним ударом стало те, що найцікавіші спільноти/ліги симуляторів та найцікавіше залізо по кишені на приставці відсутні. Якщо вам просто поїхати в GT7 або Forza Horizon 5 – візьміть PlayStation або XBOX X і все. Але це не симрейсинг, точніше лише мала його частина.

Тепер про ПК:

Іт маст бі біффі. ПК має бути продуктивним. Симулятори це такі погані штуки, які сильно жеруть проц і навантажують видюху. Чим більше машин на старті – тим більше навантаження на процесор; чим реалістичніша графіка – тим краще видюха має бути. А якщо ще ультимативно ставити 3 х 2К монітора для занурення, або VR-шолом – то тут взагалі тримайся… Коротше, по сучасних основних симуляторах потрібно:

• Проц: від AMD 5800х3D до AMD 7900 / Intel 12,13. 14 серій, бажано 8 і більше ядер/16 і більше потоків. У мене 14400F. Якщо комп’ютер чисто під ігри – проц від AMD кращий, тому що материнські плати на сокеті АМ5 дозволяють апгрейдитися ще довго на новіші проци. А вони, особливо з x3D (3D-кешем), в іграх явно тягнуть.
• Оперативка: від 32ГБ DDR5 і краще
• Відюха: тут уже NVidia рулить. Краще мінімум RTX 4070 Super 12GB (вона непогано заточена під 2К). Якщо розрахунок потім використовувати 3 монітори для занурення – тоді щонайменше 4070 Ti Super (або 4080/4090)
• Віники: швидкі та надійні NVMe. Від терабайту і більше.
• Саме мій сетап вміщується із у 650Вт блок живлення.

Такий сетап, при кулерному (не водяному) охолодженні, залишається холодним і дозволяє мати більше 120-240 ФПС при роздільній здатності 2К, на одному моніторі в більшості сучасних ігор (з включеним генератором кадрів DLSS у збалансованому режимі). У найвибагливішому симуляторі, у вигляді АСС, все залежить від кількості машин на старті, самої траси і виставленої графіки. Скажу так, гарна графіка (практично на максимум) із 25 машинами на старті = 110 ФПС. Потім збільшується до 175 ФПС, коли машини вже не всі у полі зору. Найгірше, що бачив – 90 ФПС при 40-50 машинах на старті. На тренуваннях без машин це близько 190-230 ФПС. Якщо думати про VR – такий сетап може дати 90Гц оновлення на Oculus Quest 2, з карсивою графікою.

Тепер про монітор / монітори / VR:

Враховуючи, що основний огран сприйняття та занурення в симуляторах це очі – монітору варто приділити особливу увагу. По-перше, сидіти, швидше за все, захочеться близько, щоб нормально контролювати узбіччя, габарити і занурюватися не допускаючи зовнішні подразники. Та й кокпіти (спец. посадкові місця під симрейсинг) заточені під близьке розміщення монітора (звичайна відстань до монітора за наявності кокпіту близько 60-80см від очей). Тобто, картинка поблизу повинна бути приємною для сприйняття, від монітора очі витікати не повинні, та й розміру монітора має вистачати щоб закрити весь кут зору. Тому багато хто і приходять до трипли – трьох моніторів, правий і лівий з яких стоять під кутом до центрального, щоб закрити периферійний зір і дати можливість контролювати дзеркала та бічні частини автомобіля під час обгонів. Але все-таки 3 монітори це щось на багатому, а більшість користується одним. Але й тут може бути нюанс: наскільки велике і яке співвідношення сторін? Звичайно, в ідеалі, якщо 1 монітор, то брати 32 дюйми і більше з ультра-широких, типу 21:9, 32:9. Це дасть можливість перекрити перефериний зір і додати хоча б ліве дзеркало / узбіччя + подовжити торпедо машини вправо. Якщо класичний 16:9 – буде вигляд від лівої стійки лобового до центру торпедо, це приблизно. Їздити можна за будь-яких варіантах, але занурення буде краще на 3 моніторах, за ними слідує ультравайд і потім вже звичайний 16:9. За деталізацією з такої відстані на 32 дюйми – мінімум 2К. FHD на 32 дюймах з відстані 60-80см виглядатиме убого. 4К ще краще, але тут вже видюха може помахати вам ручкою. Якщо хочеться дешеву триплу на такий сетап ПК – краще взяти 3 FHD, дюймів по 24-27. У мене 32 дюйми, 2К, зігнутий ACER Nitro ZX на 165Гц. Звичайно, за частотою оновлення екран має перевищувати можливості відеокарти по ФПС і мати G-Sync або AMD FreeSync щоб їх синхронізувати без шкоди для якості зображення.

Щодо VR – так, VR це реально круто. Сидіти в повному зануренні в машині, мати можливість крутити бошкою і бачити все навколо в стереоскопічному зорі і з розумінням глибини (відстань до осі Z) – це щастя. Мозок обманюється на раз, повне занурення, відірваність від реальності, не потрібна купа моніторів, краще відчуття машини і траси, краще розуміння дистанції гальмування та апексів… Одне але – може знудити, якщо слабка вестибюлярка, або, якщо не знудило, рано чи пізно, почне боліти голова через напруження по зору, або шия через вагу шолома. Тобто, тривалі перегони проходять повз. Плюс у шоломі спекотно, та й не видно ні чорта рук і що ти хочеш зробити за межами віртуального простору. Це сильно обмежує керування допоміжними системами, які винесені на баттонбокс і т.д. Тобто, як опція VR – так. Як єдине рішення, особливо якщо мета спортивних досягнень – ні.

Тепер, що ще обов’язково потрібно для занурення:

Набір база / кермо / педалі зі зворотнім зв’язком: це, скажімо так, основний елемент, після монітора, для отримання зворотнього зв’язку, окрім керування автомобілем. Чим краще буде таке обладнання – тим краще буде розуміння того, що відбувається, точніше керування, швидше навчання та якісніше відчуття. Тут немає меж досконалості. Навіть джойстиком можна керувати і займати перші місця, але це вже зі світу скальпельної точності холодного розрахунку, без теплої лампової та фанової складової. Все-таки, в машині є кермо та педалі, звідси і відштовхуємося. Так ось, на даний момент, світ тріснув і розвалився на два напрями: застаріла технологія передачі зворотнього зв’язку на кермо через ремені/шестерні, і новий, набагато швидший, точніший і якісніший зворотній зв’язок прямо на валу безколекторного мотора. Так званий DD (direct drive) – коли кермо вдягнене на вал ротора електромотора, без проміжних елементів. Далі в DD, зі зростанням ціни, все стає складніше і перетворюється у зростання кількості ньютон-метрів обертального моменту, швидкість відхилення від поточного положення (slew rate), тощо. На даному етапі можна сказати, що перший вибір потрібно зробити між ремінною передачею та DD. У мене було й те й інше, скажу так: DD це сьогодення та майбутнє, ремінь – просто минуле. Тим більше, що зараз є порівняні ціни на найпопулярніший ремінний комплект у вигляді Logitech G920 – G923 (близько 3Нм) і DD у вигляді Moza R3 або Cammus. Тобто, особливого сенсу купувати ремінне кермо немає, крім купівлі б/у зовсім дешево. Якщо нове – то лише DD, і краще щоб воно було від 5Нм і більше.

Для себе обрав:

• базу Fanatec CSL DD (з адаптером, що збільшує момент з 5 до 8Нм)
• штурвал Formula V2.5X (для машин класу GT)
• кругле кермо WRX (для ралі та всіх інших машин)
• педалі СSL + педаль гальма з тензодатчиком (load cell)

На даний момент, німецька компанія Fanatec (виробницьтво в Китаї), яка довгі роки утримувала лідерство сегменту периферії для симрейсингу, переживає не найкращі часи. Є імовірність, що її викуплять із тельбухами. Рейдерство це, чи банкрутство – неясно, просто є деякі перебої у підтримці та поставках. Її аналогом, із суттєвими проривами останнім часом, є китайська MOZA – у них є деякі технологічні переваги, нові розробки та гарний модельний ряд. Можна сміливо купувати. Я залишаюся на Fanatec і сподіваюся, що вони вилізуть із ж…и і продовжать свій праведний шлях. У цих компаній, як і у інших (Cammus, Asetek, Simucube, Simagic) – є й інші опції баз, рулів, педалей і т.д. Але тут вже кожному своє – обирайте. Можу сказати, що в Україні є непоганий магазин із адекватним власником, який все це обладнання возить, продає та підтримує – de2ua Брав через них, з оплатою частинами.

Про базу керма і чому вона має бути DD – поговорили. Тепер про інші елементами набору:

Рулі повинні бути змінними і їх має бути декілька:вони є практично у кожного виробника DD баз. А змінними вони повинні бути через те, що в GT або формульному класі ШКГ просто зручніше користуватися штурвалом, з його хватом і обмеженням по куту повороту, а ось у ралі чи дрифті – тільки кругле, щоб “пропускати” його крізь пальці на швидких перекладках. Звичайно, скрізь і на всьому можна їздити на одному кермі, але це буде менш комфортно і менш іммерсивно. Рулі змінюються за допомогою так званого квікрелізу (quick release) – систем розчеплення керма з базою. У різних компаній реалізація цих квікрелізів різна. Наприклад, у Fanatec новий тип квікрелізу (QR2), хоч і використовується в реальних гоночних машинах, але найменш вдалий за конструкцією і дорогий (якщо купувати систему Fanatec – то тільки з QR2). Проте, вже є клони на аліекспрес, які дозволяють непогано заощадити. Так само, керма різні по діаметру, покрию та набору функцій. У моєму випадку – 270мм діаметр штурвала для ШКГ (маленькі руки) з купою додаткових кнопок, вібрацією та індикаторами абс, передач, обертів, прапорів і т.д., та 300мм кругле кермо з індикаторами перемикання, передачі та швидкості для ралі та інших машин. Обидва керма в алькантарі, що дуже погано. Їздити тільки в перчатках, інакше через 2-3 місяці це вже не алькантара, а сало. Краще купувати керма та штурвали обтягнуті шкірою або шкірозамінником. До речі, керма у різних виробників є і у вигляді реплік рулів зі справжніх машин. Але вартість буде значно вищою. Хоча є одне кермо у Fanatec яке зайшло по всьому світу – репліка McLaren GT3, причому зовсім недорога. У мене було таке, але воно для мене виявилося завеликим. Замінив на формулу.

По педалях – тут взагалі пісня… Як кажуть багато хто, і я в тому числі – це найважливіший елемент керування. Особливо педаль гальма. На жаль, з криком “гальма для трусів” – в гонці не перемогти, і швидко не поїхати. Гальмувати доводиться. І ось якість цього гальмування сильно впливає на час кола. По-перше – в симуляторах досить важливий трейлбрейкінг (trail braking) – навичка плавного зменшення гальмівного зусилля в повороті для збільшення поворотності автомобіля. Це дуже допомагає пронести більше швидкості через поворот за потрібною траєкторією, що дорівнює покращенню швидкості кола. А таку навичку найпростіше отримати за допомогою правильної роботи педалі гальма, її відчуттям та м’язовою пам’яттю. Педаль гальма на тензодтачіку (load cell) – як у вагах – замість датчика Холла або потенціомтера (які повертають положення педалі, а не силу натискання), дає не тільки плавніше відпрацювання, але ще й більш натуральний за сприйняттям тиск на неї ногою. У машині ви тиснете, відчуваєте, що педаль впирається, тиснете ще, якщо мало гальмуєте. Якщо відчуваєте, що колеса заблокувалися або спрацювала АБС – тоді якось реагуєте. Тут так само: якщо тензодатчик – ви тиснете. Спочатку по м’язовій пам’яті тиснете до ліміту коли колеса повинні майже заблокуватися, а потім відпускаєте і т.д. Це все відбувається натурально та підлаштовується під вас. Що стосується датчика положення: складніше відстрілювати точку блокування, максимального тиску, гірша плавність повернення. Тому тензодатник (лоадцел) буде кращим, як для навчання, так і надалі. Щодо педалів газу та зчеплення: тут вже теж є варіації, але вони більше впливають на імерсивність, ніж на ефективність. Та й не особливо виробники дають вибір щодо газу або зчеплення в комплектах зі зниженою ціною. Зазвичай, педаль гальма йде як опція вибору між звичайним і лоадцелл, а решта педалей – на датчиках Холла.

Є, звичайно, й інші варіанти, якщо ви на ПК (ще одне обмеження приставок): всі педалі можна підключити до ПК безпосередньо по USB, а не через кермо, як на приставках. Тобто, ви можете придбати все окремо. Базу та кермо одного виробника, педалі іншого. Якщо цікаво відразу мати більш продуктивні педалі, але не дорого – можна купити на Алі щось типу SimSonn PRO або SimJack PRO – всі три (або дві, якщо вам зчеплення не потрібне) педалі будуть на тензодатчиках, жорсткіші, з більшими варіаціями налаштування. Однозначно набагато краще, ніж базові педалі Fanatec чи Moza.

Шифтери/ручники: для більшого занурення краще придбати коробку передач і ручне гальмо. У симуляторах типу АСС це може і не стати в нагоді (симулятори побудовані так, що якщо насправді у машини підрульові пелюстки і немає ручника – ви їх не можете використовувати), але для звичайних машин в АС або для ралі – без цього нікуди. Занурення, відчуття, швидкість керування та зручність – будуть набагато краще. При цьому, можна не гнатися за дорогими коробками та ручниками від відомих брендів. Навіть у нас є люди, які виробляють та продають на ОЛХ непогані саморобні ручники та сиквентальні коробки. Я купив на Алі ручник за 1,200грн та сиквентальну коробку українського майстра з ОЛХ . Працюють та сильно допомагають у ралі. Робити швидкі перекладки на кермі в ралі та встигати клацати підрульові пелюстки, які обертаються разом з кермом – невдячне заняття. Та й кайфу немає.

Що ще:

• Вібромотори на педалі (хаптики, батткікери) – навіть проста система з Алі у вигляді підсилювача і двох вібромоторів на педалі сильно допомагають відтворити ефекти роботи двигуна, замети, зриви коліс, спрацювання АБС, перемикання передач і т.д. Просто, дешево і занурює. Є й дорожчі вібромотори від Simagic та інших брендів, але мені вистачає тих з алішки.
• Панель приладів – не дивлячись на те, що віртуальна панель є на моніторі, багато хто ставлить фізичний прилад, на який виводять оберти, передачі і т.д. У мене українська приборка від SIMDASHUA – вона повністю налаштовується та дозволяє отримати однакове відображення різних параметрів у різних іграх – стрічка обертів з блінкером, передача, дельта кола, місце, рівень трекшена, колір прапора, абс тощо. Допомагає зануритись та зробити так, щоб інформація від різних машин була в одному вигляді. А існують і РК панелі, що повністю налаштовуюьтся під себе, з мапами, всіма параметрами і т.д. Поки що до цього не дійшов.

Тепер останнє і найважливіше після керма та педалей: ріг (rig) – рама.

Основа для керма/педалей/сидіння/монітора. Звичайно, основна маса людей, яка ставатиме на порочний шлях симрейсингу, купує кермо з кріпленням на стіл, педалі ставить на підлогу, сидить у комп’ютерному кріслі на коліщатках…. А потім починається: повернув кермо – монітор впав, натиснув на гальмо – стілець поїхав назад, а педалі вперед, смикнув шифтер на столі – розлив чай. Перехід на 2 рівень: прибити педалі до підлоги, монітор повісити на стелю, на стіл кинути камінь, а шифтер приварити до ніжки стільця, від стільця відірвати коліщатка…

А взагалі тут два шляхи: або ліпити ріг під себе, якщо руки з потрібного місця, є інструмент / матеріал / час, або купувати готове. Ліпити під себе – я далекий від цього. А купити, розкладається, як завжди, на опції: заощадити і потім купити ще раз, або купити компроміс, або один раз і назавжди. Раз і назавжди (гарну раму з сидінням з алюмінієвого профілю) – ні грошей, ні місця для розміщення, ні спини для перетягування. Заощадити теж не хочеться – потрібна жорсткість конструкції та зручність використання. Тому я пішов шляхом компромісу: купив готовий, жорсткий але легкий ріг з мінімальним розміром: PlaySeat Trophy. Важить лише 17кг, при цьому ніякого флексу і налаштовується під себе. Довелося докупити тримач коробки та ручника, але цілком задоволений. Займає всього 150см х 55см за довжиною/шириною у квартирі. Дуже зручна посадка. Після стільця та столу – просто небо та земля. Відразу скажу, що не робити/купувати ріг або купувати хіткий ріг – не варіант. Це буде сильно впливати на якість відчуттів зворотнього зв’язку, вироблення м’язової пам’яті та точність керування.

Тепер про те, як усе перераховане вище вплинуло на моє сімейне життя і ставлення з дружиною успіхи в симуляторах:

Поки їздив на приставці, ремінному кермі, столі, стільці та звичайних педалях – ну таке; жодного разу не вигравав гонки в АСС, але розуміння отримувати почав. Потім пересів на DD базу з гальмом на тензодатчику – навчився трейлбрейкати і пізніше гальмувати. Отримав +1-1,5 секунди із кола. Звичайно, не одразу, а в процесі. За наступні півроку пересів на ріг і нормальну жорсткість конструкції – отримав у процесі схожий час, але суттєво покращив стабільність цього самого часу. Тобто всі кола стали як один. У результаті, почав заїжджати на високі місця, як у кваліфікаціях, так і в перегонах. Причому, безвідносно кваліфікації. Ось приклад кваліфікації на 20 місці в лізі LFM та заїзд на 7 місце у ході гонки. Тобто, інші в цьому спліті явно швидше, але стабільність їзди дозволила заїхати в десятку і утримувати позицію.

Ще зауважу, тільки з останньою версією всього мого сетапа, я досить швидко вийшов у лізі LFM АСС з аматорів у бронзу. За рахунок впевненості у своїх діях (жорсткість рига = м’язова пам’ять) і стабільності (жорсткість рига = точність управління, якість зворотного зв’язку, стабільність часу кола). До цього, їздячи за столом і на стільці, просування у лізі було значно повільнішим.

Тепер по те, де і як їздити:

Якщо говорити про АСС та інші ШКГ гонки, найкраще починати з вивчення машин, трас, їздити практику чи хотлапи та шукати свій час. В інтернеті повно відео проходження трас, із зазначенням налаштування машин (які можна завантажувати і використовувати на ПК, але не можна на приставках, на приставках тільки вручну виставляти всі параметри), часу кола, погоди та температури. Коли впевненість, стабільність та гарний час кола у проходженні траси з’являться – можна починати їздити гонки з AI, набираючи собі рейтинг безпеки та стабільності. Ці рейтинги допоможуть пізніше потрапляти в потрібні спліти (групи гонщиків, підібрані системою рейтингів), що дуже важливо для конкурентних змагань між пілотами близького рівня. Рейтинги – це переважно стабільна і чиста їзда, без аварій і вильотів з траси. Коли рейтинг безпеки вийде за 80 (АСС) – можна спробувати мережеві перегони проти реальних людей на відкритих серверах у грі. Там буде мікс із новачків і продвинутих пілотів, аварій та брудної їзди буде багато. Це за відсутність модерації таких подій. Але зрозуміти на яке місце ви заходите у квалі, на якій трасі і як чисто та стабільно ви їдете – допоможе. А ось наступним кроком, зазвичай, стає пошук і реєстрація в якійсь лізі (модеруюча організація, яка створила систему рейтингів, правил і подій, регламент і т.д.), участь в якій істотно покращить формування конкурентних сплітів і урізноманітнить типи подій, що проводяться. У лігах є щоденні та тижневі перегони, тривалі чемпіонати з купою етапів та перегони на витривалість на 6-24 години, тощо. У таких лігах важлива чиста їзда, можна скаржитися на інших пілотів і т.д. Все це допомагає перетворити віртуальний симулятор на реальніші умови фізичного світу і дасть вам можливість якісніше змагатися і швидше прогресувати. Одна з основних ліг під АСС, AC та rFactor2 це LFM (Low Fuel Motorsport).

Для мене зараз це основне місце щотижневих перегонів, до яких потрібно готуватися, щоб займати місця в десятці і вирощувати свій рейтинг. Вступити до ліги LFM може кожен, але щоб отримати право участі в подіях необхідно, фактично, скласти практичний іспит. На обраній лігою трасі та їх сервері ви повинні проїхати 6 кіл із середнім часом кола не більше 107% від виставленого рекордним для цієї траси. Друга, окрема ліцензія, допускає вас до гонок на трасі Nordschleife – однієї з найдовших і найскладніших трас у світі. Отримати такі ліцензії з першого дня їзди не вдасться. Потрібна практика. Згодом, вам приставляється рейтинг новачка та певний рейтинг безпеки і ви можете розпочинати участь у гонках з пілотами аналогічного рівня. Пізніше, при підвищенні рейтингів, вам відкриватимуться більше типів гонок та нові типи подій.

По ралі все трохи простіше: якщо розуміння та навички є, можна вступати до будь-яких клубів за тією чи іншою грою та проходити їх щоденні/тижневі етапи або тривалі чемпіонати, щоб будувати свій рейтинг усередині клубу. Або просто ганяти в іграх без клубів, виставляючи свій час проходження та спостерігаючи на якому ви місці у світі.

Україною:

У нас є досить розвинена спільнота симресингу, до якої входять організатори, клуби, медіа-підтримка, пілоти, блогери, і навіть фізичні клуби, які здають симулятори в оренду та проводять чемпіонати. Наприклад, у Києві є 7Drive в ТРЦ Блокбастер (поряд з катком) та ТРЦ Черрімол у Вишневому, де можна сісти в рухомий або нерухомий ріг з DD базою, триплою і поїздити в АСС чи ралі. Якщо потрібно, такі клуби, як і окремі українські топові пілоти, проводять уроки водіння в тому чи іншому симуляторі. Це хороший старт для розуміння, потрібно вам таке чи ні, і чи хочете ви вкочити в цей паровоз. Є й інші клуби по місту та в інших містах, але я особисто там не був, нічого сказати не можу. Ціни оренди не слабенькі, але це все одно дешевше, ніж накупити собі залізяк без тестів і потім все це продавати на ОЛХ зі знижкою.

Основний канал офіційних подій в українському симрейсингу вважаю дискорд KMAMК (Київський міський авто-мото клуб), який організовує та проводить основний чемпіонат по АСС в Україні, варм-апи та інші цікаві події. Канал також надає доступ до інформації про інші відомі українські клуби та ліги, що діють в інших симуляторах. Є й фанові чемпіонати, організовані активними учасниками спільноти, наприклад KHUTKO Championship, суть яких у фановій складовій та залученні найбільшої кількості пілотів-українців, без поділу їх на окремі спліти за навичками. Це робить гонки менш прісними та динамічнішими. З блогерів-стримерів/тренерів з АСС (іноді й в інших симуляторах), раджу канал Євгена Артеменко – цікаві відео, перегони, добре поставлений голос та грамотна мова. Відчувається журналістська освіта пілота і видно його багаторічний досвід їзди в АСС.

Існує ще багато напрямів і в українській спільноті. Наприклад: дрифт, власне, переїхав у віртуальний світ через поточні обмеження учасників з виїздів, економіки, тощо. У симулятрах події з дрифту, у тому числі й міжнародні, проводяться із завидною регулярністю, а участь в них беруть багато пілотів з реального світу.

Чого прагнути:

Як уже було сказано: або фан від їзди та занурення (+ супутні можливості в майбутньому щодо розвитку каналів у трубі та інсти по стриму, якщо це потрібно), або спортивні досягнення, котлетство, респект та повага. Тут вже кожному своє. Розвиток каналів і кібер-котлетство: з грошима та спонсорством саме в Україні тугувато, можна сказати, що поки що слаборозвинено. Якщо ви станете кібер-котлетою, більше шансів кудись поїхати і шукати там контракти. Або на базі цього в Україні будувати свій особистий супутній бізнес за рахунок отриманого імені, того самого респекту та поваги. Якщо стриміти і фанити – тоді потрібно будувати дорогий сетап, максимально наближений до реальності, робити англомовні відео та знімати сінематики перегонів. Таке набирає більше переглядів, ніж будь-який спортивний стрим. Вирішувати вам, рахувати бюджет теж.

Для мене це хобі, без прибуткової, але з витратною складовою. Так, я беру участь у лігах та отримую якісь спортивні досягнення, але це все на початковому етапі. Для кращих результатів потрібно більше часу, годин з електрикою та практики. Та й не завжди хочеться прісно їздити. Іноді просто ввечері сідаєш за ралійну машину і їдеш фаном з коробкою і ручником та отримуєш задоволення від попадання в кожен поворот, без урахування лідерборду. Це здорово розвантажує мозок від реальності нашого життя і загалом дає нові відчуття. Продекларую, що у сімрейсинг закладено багато, від фана до грошей і титулів, але яким би не був ваш шлях – розуміння гонок, регламенту та правил, відчуття фізики машин, навички водіння та вміння їхати швидко ви отримаєте. Більш за те, відвідаєте реальні гоночні локації, куди в реальному світі навряд би вирушили. Все це, хоч і віртуально, але надає досвід, який закладає нові знання та уміння. А це і є якісна віддача від хобі.

Якщо будуть питання – пишіть у коментар. Відповідатиму.

Сьогоднішня тема піде про важливе для всіх українців (що живуть в Україні) питання створення максимально зручного, але не дорогого автономного резервного живлення в квартирі.

Відразу хочу зазначити, що якщо вам не подобається ідея АКБ (особливо AGM/GEL) + інвертор – не витрачайте свій час і не читайте цю статтю та не пішіть, що це марне викоритсання грошей. Так, будь-які літієві АКБ кращі за AGM по більшості характеристик, окрім поточної ціни. Одна LiFePO4 на 24В/100А/г буде коштувати зараз майже як уся моя система. При цьому, якщо то, що описано нижче використовувати струмами заряду/розряду як зазначено – система працює та допомагає мати світло, інтернет, холодильник та іноді ТВ (і навіть можна включити чайник/микрохвильовку/інше). Я виходжу зі своїх можливостей та міркувань, відповідно і вибір комплектуючих виходить із моїх уподобань та бюджету. Стаття більше про логіку роботи таких систем та підводні камені процесу.

Отже, має циклічні відключення світла по 4-8 годин і вважаємо, що по 2-3 години проміжку зі світлом. З цих цифр і виходитимемо. Також маємо квартиру з постійним необхідним споживанням:

• Холодильник – 100Вт/год
• Інтернет роутер + конвертер оптики GPON – 25Вт/год
• Освітлення (LED лампи) ~ 40-70Вт/год.

Отже, основне важливе споживання порядку 200Вт/год або 8,3А/год (при 24В схемі АКБ)

Сюди можна накидати роботу ноутбука/телевізора/заряджання телефонів:

• Ноутбук – 50Вт/год в середньому (залежно від ступеня розряду акб, краще завжди заряджати повністю, коли є світло і потім тримати повністю зарядженим, коли світла немає – тоді споживання від інвертора буде найменшим)
• Телефони – 6Вт/год (тут потрібно розуміти, що пристрій зарядився і все, тобто, споживання протягом години-двох, потім його немає, тому розділив 25Вт на 4 години без світла і отримуємо близько 6Вт/год)
• 32 дюйми 2К ТВ + андроїд приставка = 70Вт/год

Разом, за дод. навантаженні = ~326Вт/годину або 13.6А/год (при 24В схемі АКБ)

Зрозуміло, що навіть у квартирних умовах у холодну пору року холодильник можна і не враховувати. Він триматиме внутрішню температуру довше, або продукти взагалі можуть плавно переїжджати на балкон. Тобто мінус 100Вт/год споживання. Освітлення теж за споживанням нестабільне і не потрібне більшу частину часу влітку і потрібне велику частину часу взимку. Вважатимемо, що врівноважується такою періодичністю.

Також варто відзначити, що високе навантаження у вигляді бойлера/плити/посудомийки/мікрохвильової печі/чайника/праски – не розглядаються взагалі. Такими пристроями можна просто не користуватися в період відключення світла і замінити важливі з них (плиту) аналогами. У разі плити я використовую газовий балон із комфоркою на 5л, якого вистачає на 2-3 тижні використання. Бойлер вище 7 поверху будинку взагалі марний, тому що насоси подачі води в будинку не працюють. Нижче 7 поверху – ок, але навіщо таке навантаження при резервному живленні? Помитись можна і в холодній воді влітку, або коли світло з’явитися – взимку. Для присутності води використовую пару 20л пляшок + електропомпи на вбудованому АКБ. Вистачає руки помити і зуби почистити. Відповідно, виходжу з цих міркувань при розрахунку ємності резервної системи.

Тепер про загальну підготовку квартири до використання резервного живлення та розрахунки необхідного запасу енергії:

На вході у щитку квартири високе навантаження (ел. плита, бойлер, посудомийка) повинні висіти на окремому автоматі, який не включається до системи резервного живлення. До резервної системи живлення включаємо тільки автомат від якого живляться розетки/світло, не пов’язані з потужними навантаженнями. У мене в щитку квартири йде: вхідний загальний автомат -> лічильник -> набір паралельно підключених автоматів (перший на плиту + бойлер + посудомийку та другий з ПЗВ на інші розетки та світло). Якщо у вас не так – все ж таки краще викликати електрика або додати/відокремити високе навантаження від решти. Інакше доведеться постійно бігати і думати, що вимикати, а що залишати при включенні резервної схеми живлення.

Тепер розрахуємо скільки запасу нам необхідно для підтримки живлення протягом зазначеного часу: при максимальному навантаженні в 326Вт/год * максимальний час 8 годин = 2608Вт. Однак, потрібно ще врахувати ККД інверторів + мінімальний допустимий поріг розряду АКБ: 2608 * 1,1 (ККД 90%) *1,1 (10% мінімальний залишок в АКБ) = 3155Вт. Тобто, загальний запас енергії, який нам необхідний підтримки максимального навантаження протягом 8 годин часу = 3,2кВт.

Вибір компонентів:

Вся система резервного живлення складається з:

• Інвертера (перетворює постійну напругу від АКБ на змінну 220В)
• АКБ (або набору АКБ)
• Зарядного пристрою для АКБ
• АВР (автомата введення резерву)
• Таймера затримки (автомат для АВР)
• Балансування для АКБ
• Набору проводів та клем
• Вогнегасника

Інвертер: одразу скажу, що дешеві китайські інвертори до 7тис грн, без правильної синусоїди – це шлак. У найкращому разі вони тягнуть половину від заявленої потужності, шумлять, вбивають підключені до них чутливі пристрої та взагалі небезпечні. Їхнє внутрішнє виконання викликає питання, ККД низьке, охолодження погане, контакти слабкі. Враховуючи, що через систему протікатиме до 14А постійного струму (а може і до 30А при 12В АКБ) – інвертер має бути якісним. Інакше все згорить синім полум’ям. Для себе вибрав таку модель: SwiPower SP-2000L24V(LCD) – теж Китай, але дуже високого рівня якості виконання. Синусоїда чиста, не гріється, правильні контакти, достатня пікова та номінальна потужність (із залишком), плавний старт та безшумна робота. Якщо запитаєте, навіщо інвертер на 2кВт номіналу + 4кВт пікової при макс. нарахованому споживанні в 326Вт/год: щоб був запас іноді включати мікрохвильову піч або чайник або ще щось (2кВт) і щоб покрити реактивне навантаження компресорних та інших пристроїв. Наприклад, холодильник хоч і споживає 100Вт/год, але його реактивна потужність при запуску компресора дорівнює 1,1 кВт. Більше того, обраний мною інвертер був дешевшим, ніж якісні аналоги меншої потужності. Тому варто дивитися у бік такого бюджету (7-10,000грн).

Тепер про вибір інвертер чи дбж чи інвертер із функцією зарядки АКБ: тут вже на ваш вибір. Я за розділену систему виходячи з того, що я вже мав хорошу зарядку для АКБ + через бажання повністю контролювати метод і рівень заряду АКБ. Вбудовані в інвертори/дбж зарядки зазвичай заряджають по якомусь алогритму і якимось струмом, без можливості змінювати дані параметри. У мене дві збірки АКБ, вони різні і за хімією, і по ємності. Звідси й неможливість використання вбудованих зарядок. У випадку з ДБЖ ситуація взагалі не дуже цікава, так як ДБЖ, за своєю суттю, повинен постійно працювати, пропускаючи через себе весь струм, поки є світло (+ заряджаючи АКБ) і працюючи від АКБ коли світла немає. Тобто ДБЖ працює завжди, без вашого контролю, завжди певною мірою ганяє АКБ зарядом/розрядом і має бути здатним пропускати через себе всю потужність споживачів, яку ви включаєте додатково. Мені це не підходить через слабкий контроль за компонентами системи та високе навантаження, коли світло є. Інвертер із зарядкою або інвертер + зарядка влаштовує більше.

Вважаю, що вибір ДБЖ або дорожче інвертера з функцією зарядки виправданий тоді, коли в ньому є функція підключення сонячних панелей/генератора і у вас є таке завдання/можливість.

При виборі АКБ раджу звернути особливу увагу на такі типи:

• AGM або GEL (свинцево-кислотні АКБ) з покращеними харакетристиками. Такі АКБ найдешевші по відношенню до інших типів, які підходять для резеврного живлення, і дозволяють більш глибокі розряди/швидкі заряди без суттєвого впливу на життєвий цикл. Перевага: ціна + наявність + розуміння хто зробив, коли і взагалі наявність гарантії. Купувати звичайні свинцево-кислотні (не агм чи гель) – не рекомендую. Вони ніжні по глибині розряду і швидкості заряду, небезпечні по парах, що генеруються, і швидше втрачають свої властивості. До суттєвих недоліків будь-яких типів свинцевих АКБ відносяться загальні правила їх використання: краще не навантажувати більше 1/10 від емності (10А/г струм розряду чи 240Вт/година та 10А струм заряду для 24В / 100А/г АКБ, та не розряджати нижче 11,5В (23В для послідвоної збірки на 24В)). Так, AGM/гель можна і розряджати і зарадяжати струмом до 25-30% (треба дивитися у паспорт) та розряджати до 10% залишку (десь до 11 – 11,2В чи 22-22,5В на збірку 24В). Наприклад, обрані мною АКБ по паспорту мають допуск на зарядний/розрядний струм 27А та циклічний розряд до 10%. Але таке постійне використання все одно суттєво знижує життевий цикл АКБ. Краще триматися правила 1/10 ємності при будь-якій операції, а за рамки виходити тільки при аварійній необхідності.
• LiFe (літій залізо-фосфатні) – найбільш підходящі, але дорогі через тривалий життєвий цикл, з високими допустимими струмами заряду/розряду + можливістю повного розряду без втрати ємності. Однак, ціна та тип. Зараз 24В 100А/г коштують 24-40,000грн, а це майже вартість усієї моєї системи. Більш того, сюди потрапляють різні китайські АКБ, від зібраних у корпусі з пакетів до елементів з розбірок автомобілів. Останні я б взагалі не розглядав як варіант – там вам можуть продати все, що завгодно під виглядом нових і кількість залишкових циклів невідомо. Перший варіант із купівлею складеного акб в корпусі більш прийнятний (хоча і там у корпусі може бути все що завгодно). Купувати ж європейські АКБ такого типу буде дуже дорого.
• Збірка LiON 18650 (і аналогів). Вважаю, що це найцікавіший варіант за співвідношенням якості/довготривалості, але вимагає більших початкових витрат і часу (для здійснення збірки), натомість забезпечує можливість купівлі якісних нових елементів 18650 з повною кількістю циклів і можливістю швидкої зарядки. Але пожежонебезпечність таких елементів вища, ніж у LiFe та свинцево-кислотних. Збірка 24В на 100А/г з елементів NCR на 3,400мАг буде коштувати близько 60,000грн (49,320грн набір із 180 елементів + матеріали, сварка, збірка, бмс, інше). Тобто, дорожче за LiFePo4 за поточніми цінами в Україні.

Також варто враховувати, що для забезпечення довготривалості роботи будь-яких АКБ, якщо їх більше 1 у збірці, необхідні балансири, які вирівнюють напругу між елементами. Для AGM/GEL це найпростіші та недорогі пристрої, а для літієвих акб це складні системи.

Я для себе вибрав AGM як основний тип, але у мене була ще пара хороших звичайних свинцево-кислотних. В результаті у мене 2 пари АКБ, кожна з пар поключення послідовно в 24В схему і стоїть селектор між пари на шляху до інвертера. А ось у питанні 12В – 220В або 24В – 220В (або 48В – 220В) я вважаю, що чим вище – тим краще. Використовувати 1 АКБ або 12В збірку АКБ недоцільно. Занадто високі струми протікають через систему, великий переріз кабелю, великі втрати на нагрівання, нижче за ККД інвертера і т.д. Для квартири та розрахованого споживання ідеально 24В (2 акб послідовно або більше послідовно-паралельно), а ось для будинку або ДБЖ із сонячними панелями/генератором найкращу масштабованість (та найбільшу початкову вартість) матиме система на 48В. Отже, далі працюємо з 24В. У моєму випадку: 1 пара 24В 100Ач + 1 пара 24В 62Ач = 3888Вт * 0.9 (ккд інвертера) * 0.9 (залишок АКБ) = 3149Вт (запас енергії). Розраховано було 3.2 кВт.

Ще раз хочу наголосити, що нормальним для типу свинцево-кислотних АКБ вважається навантаження у 10% ємності при розрядці. Тобто, при 24В схемі та 100А/г ємності = 10А (240Вт) на споживання. Для АГМ можна більше, для звичайних краще триматися у цих рамках. Іноді, але не постійно, навантажуючі до 20-25%. При такому розряді кислотні АКБ прослужать триваліше. Тобто, якщо ви зберете 12В тоді струм буде 20А, при 48В – струм 5А при однаковому споживанні. І це дуже важливий параметр яка ємність та яка збірка потрібна виходячі з разрахованого вами планового навантаження на систему. Літієві АКБ мають тут велику перевагу – у них зазвичай розряд допускається 1 ємністю (іноді і більше) (100А при ємності АКБ 100А/г) та заряд 0,5 (іноді більше) ємності (50 – 200А).

Стосовно того, що користуватися AGM як циклічними АКБ для схеми це жуть: у мене є приклади самостійного використання на протязі 4 років звичайних кислотних які тягнули и померли за цей час, є приклад використання пари звичайних свинцевих на протязі 2 років – воні щє як нові і досі їми користуюся. І є приклади коли люди купляють китайські LiFePO4 в корпусі / чи елементи від авто, а потім одна з банок вмирає і уся збірка їде до сміття… Поки що мені вдається дотримуватись правила 1/10 на розряд/заряд AGM і я встигаю за проміжок часу коли є світло їх повністю заряджати. Тобто мене вони влаштовують. Тим паче, що я купував нові, доволі якісні АКБ, для використання в системах резервного живлення. Але пораджу все ж таки якщо бирати не літієві АКБ, то як найменьше GEL – у них більше циклів і вони більше підходять як тягові (краще переносять глибокі розряди), але вони і більш вимогливі до якості зарядного пристрою і їх потрібно заряджати тільки вказаними токами.

Зарядка для АКБ: у мене вже було перевірена універсальна австрійська зарядка на 1,4 кВт для всіх типів АКБ, яка дозволяє контролювати акб до сотих. Міняти її нема рації, її алгоритми вважаю еталонними. Включив її до схеми, підключивши до +/- входу в інвертері, з’єднавши таким чином з парою АКБ, яка обрана в даний час селектором. Муторно, зарядку потрібно включати окремо і т.д. Тому вважаю, що краще придбати аналог для АКБ такого типу з функцією автоматичної зарядки при підключенні до розетки, типу HTRC P15, P20, P35. Зручність в тому, що якщо правильно усе підлючене – з/п запуститься за почне заряджати при появі зовнішнього світла і закінчить заряд самостійно. Струми та швидкість заряду будуть нижчими та меньш контрольованими, але зручність вища, а ціна істотно нижча. Тільки потрібно шукати зарядку із потужністю, допустимою для ваших АКБ. Загальне правило заряду свинцево-кислотників = 10% ємності. Тобто, якщо АКБ 100Ач, то струм заряду має бути на 10А – HTRC P15 підходить. Однак, для AGM допускаються великі струми до 20-27% ємності. Тобто іноді можна і в 3 рази швидше зарядити… але не раджу робити це часто (HTRC P35/P40). Ось і проблема – або зручна, але малоконтральована авто з/п, або керований з/п з регульованим струмом / напругою, але без автоматики… – Що стосується зарядок в ДБЖ чи інверторах – тут взагалі контролю заряду АКБ мало. Там або буде кнопка-селектор типу АКБ і максимального струму, або взагалі йти зарядка завжди максимальними струмами до 30А, істотно знижуючи кількість життєвих циклів АКБ.

АВР (автомат введення резерву) – встановлюється між виходом 220В інвертера та входом 220В автомата на розетки/світло. Виконує функцію автоматичного селектора між пріоритетним живленням (напруга вдома) та другорядним (напруга від інвертера). Працює за принципом: якщо є напруга від будинку = працює на ньому незалежно від наявності напруги від інвертера. При відключенні напруги будинку або переходить на інвертер (якщо він увімкнений), або нічого не робить, якщо від інвертера теж немає живлення. Як тільки інвертер з’явиться – перейде на нього. Але одразу перейде на напругу від будинку, якщо вона з’явиться. Пристроїв є кілька типів, з більшою чи меншою функціональністю як доп. реле (у мене Geya g2r 2p), але у всіх одна проблема – необхідний таймер між ним та інвертером у вигляді затримки подачі живлення, щоб унеможливити спробу АВР перейти на інвертер поки він плавно запускається. Якщо таймер затримки не додати – соленоїди та контакти АВР підгорятимуть і АВР не прослужить і місяця.

Додам ще, що у АВР типу як на другій картинці є додаткові клеми, які можна використати як сигнали на запуск/гасіння інвертора/генератора/зарядки акб та забезпечити роботу усієї системи в автоматиці.

Таймер затримки: встановлюєтсья між інвертором та АВР. Забезпечує подачу живлення від інвертора на АВР після того, як інвертер вийшов на свою повну робочу напругу (3-5 сек) та нормальне функціонування АВР. Скажу відразу, краще купувати простий таймер (приклад: ETR-10 AC/DC 16А, ETI), а не функціональний пристрій типу з контролем напруги. Саме цей контроль і буде заважати при перемиканні АВР і виникненні брязкоту контактів. Перевірено.

Балансири для АКБ: у випадку з LiON або LiFe (якщо збірка з авто елементів, тобто не готовий заводський пристрій у корпусі) – то тут повно інформації. Балансир обов’язковий та їх повно на ринку. У випадку з AGM|GEL – їх менше, але найпростіший HA01 вішається на послідовну збірку і вирівнює напругу між двома послідовними (і більше, якщо є додаткові паралельні) акумуляторами. Працює як у момент заряду/розряду (максимальний струм балансування 5А), так і у момент спокою. Вважаю, що такі балансири вимагають 2-х доробок у вигляді додавання 10А авто запобіжників на освновні дроти + та – і кнопок розмикання на дроти + та -. Навіщо? Сенс балансувати такі АКБ є лише у стані спокою, коли вони не використовуються. Т. е., зарядили акб повністю, включили балансир – він працює, акб через деякий час рівні по напрузі один до одного. А ось намагатися додавати струм до 5А під час розряду або заряду грітиме сам балансир (якщо навантаження на акб вище і балансир працює тривалий час на повну). Тим більше, що якщо за навантаженням ваші АКБ вже сильно відрізняються за напругою – балансир ні ємність, ні внутрішній опір не відновить, а лише створить ілюзію однакової напруги за рахунок своєї роботи за максимальної віддачі. Такі АКБ краще замінити.

Набір проводів і клем: при розрахованій потужності системи та 24В збірці, переріз кабелю для себе визначив у 16 ​​квадратів для низьковольтного плеча (між акб та інвертером) та 2,5 квадрата для високовольтного (від інвертера до щитка з автоматами). Мідь, багатожилки. Чим коротший кабель між АКБ та інвертером – тим краще. По-перше дешевше, по-друге, менше падіння напруги. У мене 2,5 м (акб стоять у загальному тамбурі, а інвертер у квартирі на вході) та падіння напруги між клемами акб та клемами інвертера вимірюються в сотих. Для прикладу, падіння напруги на кабелі 12AWG (істотно менше перетин) був близько 4-х десятих. А це вже неприпустимо для контролю рівня заряду АКБ. Провід 16 кв.мм обтискаємо мідними клемами за допомогою механічних чи гідравлічних кліщів (можна взяти в оренду – 130-150 грн/доба) або обтиснути у когось. Клеми з отворами під болти м8. Це стандарт для гвинтів на клемниках. Якщо у вас одна пара акб (24В, послідовно), то між інвертером і АКБ можна просто поставити розмикач контакту на кабель (мінус або плюс, не важливо).

Головне, щоб можна було аврійно розірвати ланцюг, або знеструмити інвертор взагалі. Але у мене 2 пари різних акб, тому плюси у мене поєднані з інвертором через магістральний контактник (просто щоб було красиво і в коробочці), а мінуси через селектор пари акб. Тобто, я можу вибирати яку пару акб заряджати/розряджати в даний момент (можна і виставити режим паралельного використання, але, в моєму випадку, марно, оскільки ємність у пар різна). Провід від зарядки підключено у квартирі на клеми інвертера разом з клемами АКБ.

Важливе – вогнегасник. Вважаю, що має бути в кожній квартирі, особливо при блекаутах та використання акб, інвертерів, пальників тощо. Обов’язково – порошковий, тому що літієві акб або високовільні ланцюги гасяться саме таким типом. Піна чи вода лише посилить горіння літію, або замкне все інше.

У результаті ось схематичне зображення всіх підключень. Відразу перепрошую, спец. програм не використовував та правильно не відображав електричні з’єднання/обводи. Але логіка має бути зрозумілою:

Висновок:

Ця система успішно використовується близько місяця, проблем не виявлено. При поточних відключеннях по 4-6 годин і споживанні 100-200Вт/год та присутності світла в проміжках по 2-4 години, акб встигають повністю заряджатися струмами 10% від ємності АКБ. Якщо відключення будуть довшими, а світлові проміжки меншими – можна перейти тільки на АГМ і заряджати більшим струмом.

Якщо у вас декулька пар АКБ, як у мене – то чим гірша ситуація зі світлом – тим краще користуватися найбільш потужною та новою парою. Наприклад: коли я витягую із старої пари звичайних кислотників 10А ємності за проміжок часу без світла – потім я заряджаю ії 1/10 ємності (6,2А для моїх 62А/г АКБ) і витрачаю порядка 2 годин на повний заряд. Але якщо я користуюся новою АГМ парою (100А/г), витягую ті самі 10А – то їх я можу зарядити током 10А за одну-півтори годинуи, а іноді і швидше, якщо дати більше току.

Скільки коштує система?:

• Інвертер = 7,000грн
• 2 АКБ 100Ач AGM = 12,000грн
• 2 АКБ 62Ач = 6000грн
• АВР = 1,500грн
• Таймер = 1,100грн
• Зарядка = 1,000 – 10,000грн
• Селектор АКБ = 900грн
• Кабель, клеми = туту потрібно рахувати, у мене пішло 2,000грн
• 2 балансири = 2,000грн

Разом: 33,500 – 42,500грн (залежно від обраної зарядки). Нагадую, це 3,2кВт запасу, 2кВт номінальної потужності, 4кВт пікової з урахуванняи автоматики та правильним додаванням у мережу квартири. Для порівняння ціна на голу зарядну станцію з меньшою потужністю та 2/3 запасу ємності: Bluetti PowerOak AC200P, 2000Вт, 2000Вт/г – 61,999грн. Перевага такої зарядної станції це все-в-одному (простота використання), але ви лімітовані подовжувачами та розетками, які до неї під’єднали, заряджатися теж буде довго (мала потужність зарядки, 4-5 годин від мережі) та дорога/слабша масштабуємість. Можна і до неї зробити автоматику на всю квартиру, але це ще додаткові витрати. Я за хардкор та більш кастомну систему.

Использование магнито-планарной технологии в мониторных наушниках все еще находится на начальной стадии развития. Редкие продукты, ограниченный ассортимент, недостаточная база поклонников и недостаток осведомленности массового рынка. Пока. Тем не менее, сама технология имеет большой потенциал для решения известных проблем с наиболее популярными типами излучателей в плане качества звука. Планарные драйверы обладают быстрым откликом, используют мембраны большого размера, имеют равномерную характеристику по всей активной области мембраны и лучше контролируются с обеих сторон магнитами. С точки зрения звука это означает больше деталей, плавность переходов, более точное разделение. Это, в теории, по сравнению с динамическими драйверами. Основные преимущества перед арматурными драйверами заключаются в их размере, что приводит к большему объему и басовому потенциалу. Также, в теории…

Пришло время для Hidizs встать рядом с несколькими ведущими компаниями в отрасли, в попытке продемонстрировать преимущества планарных драйверов в целом, а также превосходство своего нового продукта над конкурентами. Я говорю о MP145 – первых мониторах на основе планарных драйверов от Hidizs.

Прежде чем начать, важно отметить, что дизайн MP145 был вдохновлен и создан в партнерстве с Whale and Dolphin Conservation (WDC) (ведущей мировой благотворительной организацией, посвященной защите китов, дельфинов и океанов).

Технические характеристики и особенности Hidizs MP145:

Скажу, что наиболее интересная часть это то, что MP145 базируются на планарных драйверах размером 14,5мм + имеют 3 пары дополнительных фильтров тонокой настройки звука. Знакомо и пришло из мира гибридных наушников. Сочетание импеданса и чувствительности говорит нам, что в случае с MP145 высокая выходная мощность не является обязательным требованием. Надеюсь, что плеер Hidizs AP80 сможет их продавить через выход 3,5мм. Но, у нас есть два варианта выбора кабеля при заказе: 3,5мм обычный и 4,4мм балансный. Мой выбор – 3,5мм, так как я хотел бы проверить утверждение о мощности и чувствительности с обычными источниками звука. Жаль, что Hidizs до сих пор не вкладывает кабель со сменным типом аудио-штекера для своих наушников (я имею ввиду 2,5мм BL, 3,5мм SE и 4,4мм BL).

Упаковка, комплектация и дизайн:

В отличие от последних гибридных наушников Hidizs, коробка MP145 довольно маленькая, и что более интересно, она выполнена из пластика. Есть картонная внешняя обложка с надписями и пластиковая коробка, специально разработанная для этих наушников (с логотипом Hidizs). Здесь возникает только один вопрос: зачем делать коробку такой дорогой (изготовление пластиковой формы на самом деле дорого, и это означает, что Hidizs действительно стремится попасть на массовый рынок с MP145, так как пресс-форма обычно измеряется миллионами циклов впрыска и себестоимость делится на число выпущенных продуктов). Возможно, это сделано для дифференциирования продукта и чтобы показать, что он принадлежит к более дорогому классу устройств. В любом случае, коробка отлично выполняет свою задачу по защите компонентов, состоящих из пенных вставок, удерживающих наушники, 9 пар силиконовых насадок и дополнительной коробки с кабелем, набором фильтров и некоторыми бумажками.

Радует, что Hidizs решил добавить болшой набор аксессуаров. Помимо наушников вы получите:

• 9 пар силиконовых насадок (3 пары x 3 размера для баса, так же для баланса и для высоких частот)
• 3 пары настроечных фильтров (1 пара для баса (розовая), 1 пара для баланса (золотая) и 1 пара для высоких частот (серебряная))
• 3,5мм или 4,4мм аудио-кабель на выбор
• переносной мешочек

Снова хочу отметить для Hidizs, что было бы большим преимуществом, если бы кабель со сменными штекерами поставлялся в комплекте. Люди используют разные виды оборудования, и сложно выбрать, какой тип штекера заказать изначально. Чем универсальнее, тем лучше общее впечатление о продукте и чаще он будет использоваться на практике.

Фильтры для настройки также поставляются в отдельной прозрачной пластиковой коробке. Подсказка: не пытайтесь открыть ее потянув в стороны, нужно сначала повернуть верхнюю или нижнюю часть на 15 градусов относительно другой стороны.

Переносная сумка имеет новый и более удобный механизм открывания – нужно сжать оба конца пальцами.

Теперь о дизайне и материалах наушников MP145: первое впечатление, когда вы берете их в руки, они довольно большие и тяжелые. Твердый кусок алюминия, обработанный с помощью ЧПУ, напоминающий хвост кита на передней панели по дизайну, с компенсационными отверстиями, коннектором под кабель типа 2pin, и довольно длинными соплами для вывода звука. Сопла заканчиваются резьбой для настроечных фильтров. Посмотрев внутрь отверстия, я не увидел защитной сетки, но глубоко внутри виден некоторый пористый материал, который, как я полагаю, выступает в роли защиты от пыли и как демпфер.

Алюминиевая сетка является частью настроечного фильтра, который срезает некоторые частоты и также служит дополнительным защитным экраном от пыли. Единственная причина беспокойства по поводу ношения этих наушников во время тренировок или под дождем это отверстие на передней панели, через которое вода может попасть внутрь. Качество сборки в целом отличное, без зазоров.

В течение первых пяти минут я думал, что посадка не самая лучшая из-за размера и веса наушников. К счастью, потом привык и избавился от какого-либо ощущения неудобства. Нельзя сказать, что это самые универсальные наушники в плане посадки, не стал бы их носить во время тренировок, но они довольно удобны для обычных прогулок и вполне подходят для спокойного прослушивания.

Наконец, звук:

Сразу хочу отметить неожиданно мощный бас для планарных излучателей. Обычно планарные драйверы страдают от недостаточной мощности низких частот из-за ограничений технологии в сочетании с высокими требованиями к мощности, но Hidizs смогли решить обе эти проблемы. Низкие частоты хорошо выражены, добавляют основу, тело, толщину и теплоту во всем диапазоне частот. До такой степени, что MP145 можно охарактеризовать как имеющие тенденцию к темному/теплому звучанию. Кроме того, низкие частоты идеально разложены по дополнительным поддиапазонам, имеют заметную детализацию и довольно быстрое затухание. Все это создает ощущение крупного, но очень точного баса, с выделенными границами и без размытия. Мидбас звучат сочно, мощно, плотно и быстро. И все это при использовании выхода 3,5мм из плеера Hidizs AP80 первого поколения (установленного в режим HIGH gain), с мощностью всего 70мВт на канал при 32Ом + желтых фильтрах. Это победа, на мой взгляд. Другие планарные наушники, с которыми я имел дело, такие как Dethonray Tender 1 и 7Hz Timeless, также хороши, но они требовали больше мощности и более продвинутого плеера, или даже лампового усилителя, чтобы раскрыть свой потенциал.

Следовательно, у средних частот есть приятная телесность, которая делает звук объемным и мягким. Разрешение не избыточное по сравнению с высококачественными арматурными драйверами, так как на средние частоты больше влияния оказывают низы, но тембр, присутствие и разделение – все превосходно, что ставит MP145 выше своих арматурных конкурентов, которые звучат потоньше, холоднее и более искусственно.

Верхние частоты менее весомы во всех диапазонах, поддерживая баланс и добавляя детализацию, но они не выделяются. На самом деле их производительность и количество зависят от песни и качества записи, но если взять композицию с нормальными уровнями, высоким динамическим диапазоном и высококачественной записью, то верхние частоты находятся в оптимальной точке между их точностью, количеством и прозрачностью. Они не резкие, не пронзительные и не ощущаются недостаточными. Дополнительные изменения в количестве и выразительности верха можно выполнить с помощью настроечных фильтров (серебряные – больше верхних частот, красные – меньше верхних частот). И да, MP145 немного склонны к сибилянтам, но, повторюсь, это наблюдается только в некоторых песнях с холодным тембром и низким качеством записи.

Также отлично все и с разделение инструментов по всему диапазону. Каждый звук обладает отличной четкостью, каждый инструмент выделяется. Планарные драйверы определенно выигрывают в этом отношении у гибридов или динамических наушников, которые склонны к смешению звука или размытию контуров инструментов.

Заключение:

Магнито-планарные мониторные наушники все еще не так широко распространены по сравнению их динамическими или арматурными конкурентами, это факт. Наиболее популярные интернет-магазины предлагают порядка 27-40 пар на весь мир. Вычтем из этого числа явный мусор и мы получаем очень небольшую выборку. Но даже те наушники, которые в нее попали, и которые имеют отличное качество звука, известны своими требованиями по мощности и некоторыми ограничениями по басу. Планарные наушники Hidizs MP145 лишены этих ограничений – их легко прокачать через выход SE и они способны генерировать много баса. Даже если в них и найдется какой-то небольшой недостаток, MP145 можно простить за все из-за общего высокого качества звучания и приятного тембра.

Более того, Hidizs заявил самую маленькую цену для кампании на Kickstarter для MP145 на уровне всего $109. Кампания стартует в сентябре. Это реально выгодная покупка, так как это самая низкая цена на рынке для планарных наушников с драйвером 14,5мм и дополнительными настроечными фильтрами. Поэтому я настоятельно рекомендую следить за началом кампании на Kickstarter и получить себе пару на условиях такой низкой цены.

Ссылка на кампанию по MP145 на Kickstarter: ССЫЛКА

Ссылка на страницу продукта, где можно подписаться на новости по запуску кампании на Kickstarter: CCЫЛКА

Одно устройство для одной функции – уникальный и стабильный подход Ансона к разработке шедевров в каждой нише портативного аудио удивляет… Давайте будем честными, даже идеальное устройство с ограниченной функциональностью рискует утонуть в миллионах устройств “всё-в-одном” просто потому, что они удобнее в использовании… DSLR-камеры практически исчезли с потребительского рынка, так же, как и диктофоны, видеорекордеры, электронные книги, отдельные блоки аппаратуры и т.д. Большинство пользователей все еще согласны с тем, что профессиональные, отдельностоящие устройства генерируют выше качество, но кому это важно, если контент создается и потребляется в социальных сетях? Лично я скучаю за временами, когда каждый пытался получить лучший кадр на 24-36 пленочных попыток, а не хранил тысячи бесполезных файлов… Вот почему все устройства Dethonray настолько меня впечатляют – они отсылают к тем временам, когда все было для «профи» и заставляло пользователей думать и развиваться.

Pegasus SG1 не является исключением. Это шестой шедевр, разработанный Ансоном и выпущенный в июне 2022 года, который занимает место в линейке Dethonray, предназначенный для Bluetooth-аудио. Первым был плеер DTR1, за ним последовал усилитель Honey. Позже появилась одна из лучших комбинаций в мире портативного HiRes-аудио, состоящая из плеера DTR1+ и планарных внутриканалок Tender 1, а теперь появился Pegasus. Вот соответствующая ретроспективная картинка с официального сайта Dethonray:

Все устройства высоко оценили обзорщики и уважают их как любители аудио, так и аудиофилы. Лично я уже давно пользуюсь DTR1, DTR1+ и Tender 1, и могу уверенно заявить, что оба плеера и наушники по-прежнему являются максимально качественными и без каких-либо проблем в техническом плане. Кроме того, эти устройства уже приобрели магическую ауру и стали предметами коллекционирования. Я бы не называл Dethonray “бутиковым” брендом, потому что это слово обозначает нечто экстравагантное, ограниченное по количеству, но не обязательно имеющее высокое качество производства. Напротив, Dethonray обладает высоким качеством как по сборке та и по функциональности, несмотря на более низкий объем производства по сравнению с рыночными мастодонтами. Поэтому я скорее бы назвал Dethonray брендом класса “hi end”, работающим в соответствующем сегменте.

Итак, для чего предназначен Pegasus SG1? Вот его характеристики:

Можем отметить, что основной и единственной целью Pegasus является: прием аудио по Bluetooth -> обработка входящего потока -> преобразование в аудиосигнал. В нем есть наиболее качественные аудио-кодеки, включая LDAC (24бит / 96кГц). Выходы в виде 3,5мм SE, так и 4,4мм BL. Основная особенность, общая для всех устройств Dethonray – DPPU (Desktop Plus Power Unit):

DPPU адаптирует двойную систему питания на высокой плотности аккумуляторов, разработанную для Hi-Fi, обеспечивая разделение цифровой и аналоговой мощности, чтобы устранить цифровой шум цепи от источника, с минимальным путем прохождения сигналов.

Есть еще одна дополнительная функция, которая очень важна, но редко упоминается в контексте Pegasus – возможность изменения звуковой сигнатуры с помощью разных версий прошивки. По умолчанию устройство поставляется с прошивкой “Rhapsody”, которую можно заменить на прошивку “Serenade” по желанию пользователя. Я уже видел такую ​​реализацию раньше в USB-цапах Tempotec/Hidizs, которые действительно меняли звук в соответствии с предпочтениями пользователя. Это гораздо удобнее, чем замена операционных усилителей или любой другой физической части, но требует некоторого понимания и навыков работы с ПК.

Ссылка на Pegasus SG1 на AliExpress: ССЫЛКА

Ссылка на Pegasus SG1 на Amazon: ССЫЛКА

Вернемся к описанию Pegasus SG1:

ЦАП поставляется в черной коробке, обыченой для всех устройств Dethonray. Коробка жесткая и прекрасно защищает ее компоненты. Внутри один слой, состоящий из пенной вставки с вырезом, который удерживает Pegasus на месте. Под крышкой красота – Pegasus SG1 с идеально отполированным стеклянным верхним покрытием, лежащий лицевой стороной наружу.

Видел что в продаже встречаются 4 цвета корпуса: фиолетовый, красный, черный и мятный, и могу сказать, что красный и фиолетовый выглядят наиболее ярко.

Логотип Dethonray под передней стеклянной панелью имеет подсветку из многоцветных светодиодов, которая указывает на текущее состояние устройства.

Еще один красивый элемент – это ручка громкости, которая сочетает в себе удобный дизайн для комфортного хвата, необычную форму, хороший выбор цвета и матовую отделку.

Оба выходных порта расположены на верхней кромке. Все кнопки управления собраны на левом торце.

На нижней кромке находится разъем зарядки типа-C и дополнительный светодиодный индикатор, который повторяет поведение индикатора-логотипа на передней панели.

Очень аккуратный, строгий и красивый дизайн одновременно. Устройство ощущается крепким и удобным в руках. Единственный недостаток заключается в том, что помещение его в карман с ключами, телефонами или другими вещами может оставлять следы на его идеальных поверхностях. Здесь определенно помогут наклейки из желатиновой пленки или что-то подобное.

Pegasus SG1 в работе:

Поскольку Pegasus – это BT-приемник, первое, что нужно сделать после первоначальной зарядки, это подключить его через Bluetooth к любому аудиоисточнику. Конечно, лучшей производительности можно добиться только с источниками, с интегрированными кодеками LDAC или apt-X HD. Большинство современных телефонов, планшетов и плееров, безусловно, поддерживают хотя бы один из них. Хотя, пользователи Apple по-прежнему ограничены обрезанным кодеком AAC из-за закрытой политики Apple в этом вопросе (ага, устройства для профессионалов).

В Pegasus нет функции мультипоинт, поэтому только 1 устройство за раз. Но предыдущее подключение будет храниться в памяти контроллера BT для быстрого возобновления в будущем.

Процесс сопряжения происходит очень быстро, индикатор LED помогает понять идет ли процесс Pegasus (мигает) или уже закончился (постоянно светится). Вам просто нужно выбрать PEGASUS SG1 среди доступных устройств BT на телефоне и нажать кнопку “Подключить”. Большинство источников указывают кодек, который используется для передачи аудио между устройствами в текущий момент времени. В моем случае это наиболее качественный LDAC (Xiaomi Redmi Note 8Pro). К сожалению, информация о состоянии батареи не передается с Pegasus на телефон. Dethonray заявляет около 8 часов непрерывной работы с SE и 6 часов с BL-выходом. Реальные тесты подтвердили эти показатели.

У Pegasus есть 3 кнопки, которые работают вполне ожидаемо: PLAY|PAUSE, NEXT и PREVIOUS. Кнопки плотные, не болтаются. Дополнительный двухпозиционник служит для переключения с низкого на высокий уровень усиления, в зависимости от импеданса наушников. Для наушников ниже 16Ом лучше не выбирать высокое усиление, так как они могут быть повреждены. Ручка громкости имеет приятное ощущение плотного хода и удобного захвата. Она действует довольно точно, обеспечивая плавное изменение громкости в обе стороны. Гораздо удобнее, чем дискретные кнопки громкости в телефонах, USB ЦАПах и в некоторых плеерах, меняющие громкость довольно дискретно. Здесь вы можете выбрать любой желаемый уровень, начиная с едва слышимого.

Pegasus остается холодным во время работы, только слегка нагреваясь во время зарядки аккумулятора. Разъем Type-C используется только для зарядки | обновления прошивки, но функция USB ЦАП отсуствует.

Обновление прошивки:

Как было сказано ранее, этот ЦАП имеет две разные версии прошивки. Rhapsody (по умолчанию) более напористая, а Serenade более спокойная и мелодичная. Изменения в звуке слышны, но не критичны. Это скорее скругление некоторых шероховатостей и небольшое изменение всего тембра. Лично я предпочитаю версию Serenade из-за ее слегка повышенной теплоты и плавности. Рапсодия больше подходит для более агрессивных и ритмичных жанров.

Звук:

Pegasus SG1 впечатляет. Звучит линейно с акцентом на средние частоты, густые и теплые. Восприятие звука естественное и сбалансированное. Довольно сложно заметить какие-либо огрехи, которые раскрывали бы его беспроводную природу соединения.

Бас имеет хорошее разрешение и слегка подчеркнут. Это просачивается в нижнюю середину и влияет на весь звук приятными плотными штрихами. К счастью, секция мидбаса сохраняет отличную динамику и плотность и звучит сочно. Средние частоты выделяются как центральная часть презентации, голоса естественные, как и инструменты. Никаких шипений или сибилянтов даже с чувствительными наушниками. Низкие частоты определенно больше влияют на средние, чем высокие. Небольшой недостаток текстурирования из-за BT все же есть, но тут более важна общая музыкальность, скрывающая нехватку деталей. Высокие частоты имеют неплозую продолжительность, без резких нюансов. Хорошая прозрачность и правильный баланс с другими диапазонами без дополнительного акцента делает высокие частоты мягкими и аккуратными, оставляя весь звук ближе к темной стороне.

Отличный выбор настройки для беспроводного ЦАПа. Лучше отойти от сухого и аналитического подхода к очень музыкальному, который скроет некоторые огрехи.

Заключение:

Pegasus SG1 — лучший по звучанию Bluetooth-ЦАП среди всех портативных BT аудиоустройств, которые побывали в моих руках до сих пор: наушники с ВТ-шнурками, TWS-ы, ультрапортативные BT ЦАП-ы — все они страдали от очевидных ограничений беспроводного соединения, особенно заметных по резкости звучания высоких и ограничений диапазонов. Возможно это следствие физических размеров устройства, их дизайна или наличия большого количества функций, где некоторые не доработаны надлежащим образом, а некоторые просто для галочки. Pegasus создан для одной функции и сделан в этом плане идеально: и по дизайну, и по логике, и по качеству воспроизведения. Он использует лучший из возможных кодеков, лишен сбоев в работе и звучит на уровне качественных плееров. Более того, звучание почти неотличимо от проводного подключения. Похоже, что с появлением Pegasus SG1, блютуз больше не является компромиссом ни для наушников, ни для настольных систем с активными колонками или усилителями.

Ссылка на Pegasus SG1 на AliExpress: ССЫЛКА

Ссылка на Pegasus SG1 на Amazon: ССЫЛКА

Последние несколько лет я наблюдал, как Hidizs плавно трансформируются из небольшой локальной компании, выпускающей один продукт, в международный и уважаемый бренд портативного Hi-Fi оборудования. Мой опыт затрагивает каждый прибор этой марки: плееры AP100, AP200, AP60, AP60Pro, AP80, все наушники и ЦАПы. Не могу утверждать, что все устройства работали безупречно, зато все оправдали ожидания с точки зрения качества звука. Все еще люблю самый первый AP100 и до сих пор использую AP80 в роли основного плеера. Кроме того, Hidizs были первыми, кто активно внедрял HiBy OS с HiBy Link, ставшие, в последствии, золотым стандартом для различных современных плееров других производителей.

Сегодня я хотел бы рассмотреть последнюю инкарнацию очень популярного плеера AP80 — AP80 PRO-X. Позади остались несколько ревизий AP80, в основном устраняющих мелкие недоработки по железу, а вот AP80 PRO-X — огромный рывок иной природы — в версии PRO-X используется два ЦАП, балансная схема и дополнительный балансный выход 2,5мм…

Характеристики Hidizs AP80 PRO-X (преимущества перед предыдущей версией AP80 PRO выделены):

• CPU: Ingenic X1000
• DAC: Dual ES9219C
• Decoding: DSD64/128/256, PCM 384kHz/32Bit
• MQA: 8X
• Output: Single-ended 3.5mm / Balanced 2.5mm
  • Single-ended Output: 70mW + 70mW @ 32Ω
    • Frequency Response: 20-90kHz
    • Total Harmonic Distortion+Noise: 0.0015% (1kHz)
    • Dynamic Range: 115dB
    • Signal-to-Noise Ratio: 119dB
    • Channel Separation: 110dB (1kHz, A-weight, Rated Output)
  • Balanced Headphone Output: 190mW + 190mW @ 32Ω
    • Frequency Response: 20-90kHz
    • Total Harmonic Distortion + Noise: 0.0015% (1kHz)
    • Dynamic Range: 116dB
    • Signal-to-Noise Ratio: 120dB
    • Channel Separation: 117dB (1kHz, A-weight, Rated Output)
• Recommended Headphone Impedance Range 8-200Ω (Recommended value)
• FM: NO
• Pedometer Sensor: KX126
• FPGA DSD: HBC3000
• Operating System: HiBy OS 3.0
• Bluetooth: Bidirectional Bluetooth 4.2, support aptX, LDAC, UAT
• USB Port: Type-C, supports bidirectional USB DAC
• Remote Operation: HiBy Link
• Display: Samsung 2.45″ (480×360) IPS HD Touchscreen
• Housing: Aluminium alloy CNC
• Rear Cover Material: stereoscopic glass
• Volume Knob: Japanese ALPS
• Buttons 3 physical: play/pause, previous track, next track
• Maximum Storage Expansion: 512GB with MicroSD
• Battery: 800mAh 3.7V Li-Polymer Battery
• Work time: PO interface: 8-11 hours runtime, LO interface: 6-8 hours runtime (depends on actual usage)
• Standby: 40 days (depends on actual usage)
• Charging Time: ~ 1 hour (5V, 2A)
• Net Weight: 72g

В новых характеристиках видим основные отличия между AP80 PRO и PRO-X – двойной ЦАП следующего поколения (лучше разделение каналов, меньше потребление батареи), лучше поддержка MQA (8X вместо 4X). Выход по мощности не изменился – 190мВт на канал на балансном выходе.

Случилось так, что в настоящее время у меня есть обе версии плеера, и я могу напрямую сравнить их музыкальные и функциональные характеристики при подключении к одинаковым наушникам.

10% скидки на любые устройства Hidizs в официальном магазине по промокоду: ZMCR10

Упаковка и дизайн:

Здесь отличия есть. Коробка все такая же небольшая, но теперь с графикой изделия, торговыми марками и дополнительной информацией.

Комплектация следующая:

• AP80 PRO-X с предварительно наклеенными передней и задней защитной пленками
• USB тип-C -> кабель USB A
• USB type-C -> кабель microUSB
• 2 дополнительных защитных пленки
• пара листовок
• краткое руководство пользователя

Силиконовый чехол теперь в комплект не входит.

В дизайне корпуса AP80 PRO-X заметны значительные изменения по сравнению с предшественником — конструкция боковых граней стала более сложной и, безусловно, требует больше машинного времени ЧПУ станка. Края стали еще более вычурными, новая форма корпуса вокруг ручки громкости обеспечивает более удобный хват и в общем дизайн стал напоминать продукцию A&K.

На левом торце есть надпись “designed for Hidizs”, что говорит о том, что за дизайном обратились в другую компанию, которая сохранила фамильные черты, освежив линии. В остальном – все как обычно – красивая стеклянная задняя часть, интуитивно понятная ручка громкости с блестящим фланцем, удобные физические кнопки с ощутимым щелчком.

Размер экрана и производительность остались прежними. Отличный сенсорный IPS-экран с диагональю 2,45 дюйма, с высоким разрешением и хорошей чувствительностью (особенно для устройств такого типа).

Система и интерфейс:

AP80 PRO-X базируется на HiBy OS 3.0 и процессоре Ingenic X1000. Эта комбинация остается неизменной с момента выпуска первого AP80 и по-прежнему обеспечивает плавную отработку интерфейса. Первое сканирование карты памяти происходит быстро, вне зависимости от ее размера и заполнения.

Пара легких фризов все-таки встретилась, в основном при прокрутке списка песен с обложками альбомов. Но, в остальном, 99% взаимодействий происходят плавно. Не обнаружил никаких сбоев в прошивке последней версии 1.1, также не обнаружил багов перевода в списке функций.

По логике интерфейса все общие настройки устройства собраны в основном меню, а точечные настройки звука (эквалайзер, фильтры) находятся в приложении HiBy Music. Кстати, HiBy Music выглядит идентично своим версиям для других ОС. Функция HiBy Link, которая позволяет управлять плеером со смартфона, присутствует.

Структура меню:

• Main screen apps:
  • Player
  • Step counter
  • Bluetooth
  • Book
  • System settings
  • About
• System settings:
  • Language
  • Database update (Auto|Manual)
  • Brightness (1-100% slider)
  • Backlight time (stay on or 10 — 120 sec)
  • Color theme (ON|OFF, pattern selection, slider selection)
  • Font size (small|middle|big)
  • USB mode (Storage, Audio, Dock)
  • Button operation when screen is OFF (ON/OFF)
  • Time settings (date, format, time)
  • Idle timer (OFF, 1-10min)
  • Sleep timer (OFF, 5-120min)
  • Battery percentage display (ON|OFF)
  • Standby (ON|OFF)
  • InLine remote (ON|OFF)
  • Recording steps (ON|OFF)
  • Lock volume knob (ON|OFF)
  • Screensaver (OFF|Album cover|Dynamic cover)
  • Restore defaults
  • FW update
• Bluetooth
  • ON|OFF
  • Device Name
  • HiBy Link (ON|OFF)
    • High Quality (SBC, aptX, UAT 600k, 900k, 1,2M, Prefer LDAC, LDAC standard, LDAC quality priority)
  • Bluetooth volume adjust
  • Search devices
  • Paired devices
  • Available devices
• HibyMusic settings:
  • Update database
  • MSEB
  • EQ
  • Play settings:
    • Play mode (through list, loop single, shuffle, loop list)
    • DSD output mode (PCM, DoP, Native)
    • DSD gain compensation (0-6)
    • Resume play (none, track, position)
    • Gapless play (ON|OFF)
    • Soundfield (ON|OFF, -1 — 3)
    • Max volume
    • Power On volume (Memory, 0-100)
    • Crossfade (ON|OFF)
    • Gain (LOW|HIGH)
    • ReplayGain (none, by track, by album)
    • Balance
    • Antialiasing filter (LPFR, LPSR, MPFR, MPSR, AFR, ASR, CMPFR, BW)
    • Play through folders (ON|OFF)
    • Play through albums (ON|OFF)
• Drop down PLAY NOW menu:
  • List now playing
  • Add to playlist
  • EQ
  • View album
  • Properties
  • Delete
• PLAY NOW screen options:
  • PLAY|PAUSE
  • Seek slider
  • NEXT|PREVIOUS TRACK
  • PLAY MODE (shuffle, loop, etc)
  • Menu
  • Add to favorite
  • Show Lyrics
• Swipe UP menu:
  • Bluetooth (ON/OFF)
  • GAIN (LOW/HIGH)
  • USB (DRIVE/DAC)
  • LineOUT Mode
  • Swipe to adjust backlight
  • Swipe to adjust volume
  • Play widget (previous / next track, play/pause, artist and song title)

Для обновления необходимо скачать прошивку с сайта Hidizs, распаковать ее и поместить файл update.upt в корень SD-карты. Затем запускаем обновление прошивки из настроек системы. Процесс займет около минуты.

Одна из самых удобных функций HiBy OS — HiBy Link — которая позволяет дистанционно управлять плеером со смартфона, работает прекрасно. Обложки альбомов, список песен, режим воспроизведения, громкость — всеми основные функции реализованы. Отличное решение при интеграции плеера в домашнюю аудио систему с полным дистанционным управлением.

USB ЦАП:

Режим USB DAC работает либо со специальным драйвером TUSB (ASIO) (можно скачать с сайта Hidizs), либо с родным драйвером Windows 10 (USB DAC). Но, учтите, что версия ASIO обладает бОльшей задержкой звука и не подходит для просмотра видео. Драйвер USB DAC работает идеально, задержка отсутствует.  Проблем при использовании плеера в виде ЦАПа с Foobar2000 через Wasapi — нет.

AP80 PRO-X в качестве внешнего ЦАП в связке со смартфоном Xiaomi Redmi Note 8Pro через переходник microUSB type-C -> microUSB работает нормально. Приложение HiBy Music на смартфоне распознало этот плеер и позволило посылать «побитовый» поток данных.

Также проверил редко используемую функцию «транспорт»: отправка потока с USB плеера на внешний ЦАП. И это работает без проблем.

При использовании плеера в качестве ЦАП можно задействовать и bluetooth вместо кабеля. Так называемый двунаправленный bluetooth-ЦАП. Bluetooth поддерживает кодеки aptX, LDAC и UAT (наряду со стандартными, более низкого качества). Наушники с aptX и устройство с UAT 1.2M (Bluetooth-приемник HiBy W5) — все функционирует нормально. На расстоянии 8-12 метров начали появляться существенные прерывания звука. Обратная схема работы была проверена с помощью отправки потока с Redmi Note 8Pro на AP80 PRO-X по Bluetooth — также никаких проблем. Плеер принимает поток и отдает на наушники по bluetooth.

Звук:

Сначала опишу впечатления от AP80, а потом сравню с AP80 PRO/PRO-X, указав слышимые улучшения. Это логично, так как характеристики аудиовыхода 3.5мм остались прежними. Новый опыт будет получен при использовании балансного выхода 2,5мм AP80Pro, разницу с которым и опишу в последствии. Чтобы сравнение было точным, использую AP80 + Hidizs Seeds 3,5мм  (обычное подключение) и AP80PRO/PRO-X + Hidizs Seeds 2,5мм (балансное подключение).

AP80: 

AP80 звучит нейтрально, без тенденции к выпячиванию каких-либо частот. Низкие, средние и высокие хорошо сбалансированы, что делает этот плеер всеядным к музыкальным жанрам. Его можно назвать нейтральным источником для подключения любого дополнительного аудиооборудования — наушников, усилителей, активных колонок и т. д. Хорошая проработка и прозрачность на высоких частотах с дополнительной возможностью подстройки эффектов фильтра; точное текстурирование на низах; мощный и динамичный мидбас; естественное звучание середины. В общем, звучание ближе к яркому и холодноватому, чем к темному и теплому.

Нагрузка в виде ATH-M50 (40Ом) достаточно легко переносится плеером, а вот наушники в 150Ом — уже явно недокачаны и теряют большую часть динамики и разделения инструментов.

Характер звучания можно менять в широких пределах с помощью тонких настроек фунrции MSEB, которая дает дополнительный контроль над:

• окрас
• глубина баса
• текстура баса
• толщина ноты
• вокал
• обертоны женского вокала
• шепелявость
• сибилянты ВЧ
• импульс
• прозрачность

все было выставлено по-умолчанию во время тестов, зато в другое время иногда приходится прибегать к использованию этой функции если наушники имеют явные огрехи в звучании.

Кстати, для AP80 наушники Hidizs Seeds явно более подходящая пара чем ATH-M50. Последние иногда могут подчеркивать низкие частоты и им не хватает прозрачности. Они подходят для детального анализа и тестов, но слишком строгие во время отдыха… Seeds звучат мягче и четче. Детали становятся более выраженными.

Если говорить о стеках: я бы сказал, что AP80 PRO/PRO-X отлично спелся с ламповым усилителем типа xDuoo MT601/602 который ровняет тональность и делает звук более аккуратным, деликатным и натуральным.

AP80 SE V|S AP80 PRO на балансном выходе: 

Основное преимущество использования балансного выхода AP80 PRO-X перед AP80 заключается в производимой мощности, что неизбежно приводит к повышению детализации, бОльшей динамике (особенно в части мидбаса) и лучшей разборчивости в целом.

Конечно, разница очевидна только в наушниках с высоким сопротивлением, которым необходимо больше мощности для раскачки. При использовании обоих плееров с одинаковым низкоомными внутриканалками и высокой чувствительностью — различия в звучании практически нивелируются… Главное отличие при таком раскладе заключается в лучшем разделении инструментов и бОльшая воображаемой сцене балансной схемы. Другими словами, мне все равно больше импонирует балансный выход из-за повышенной динамики, в сочетании с ощущением меньшей плотности звучания.

Свобода в выборе пары подходящих наушников и наличие достаточного запаса мощности под капотом — это то, что делает AP80 PRO/PRO-X лучше своего предшественника, даже если изменения в звуковой картинке и характеристиках не столь значительны.

Разница в звучании между PRO и PRO-X не такая заметная. Да, сцена стала пошире, но характер звука не изменился – плееры будет невозможно отличить при слепом прослушивании.

Выводы:   

С первого дня владения плеер AP80 стал для меня основным портативным источником звука и до сих пор отлично выполняет свою задачу. Вначале были некоторые недоработки со стороны прошивки, которые были позже устранены производителем. Единственной спорной характеристикой оставалась небольшая выходная мощность, ограничивающая выбор наушников.

AP80 PRO-X, будучи самым новым поколением, сделал огромный шаг вперед и стал одним из самых навороченных портативных плееров на рынке. он унаследовал все хорошее всех предыдущих версий, теперь с более стабильной прошивкой, новыми функциями, да еще и более сложный по дизайну. Он построен на балансной схеме, достаточно мощный чтобы качать любые типы внутриканальных наушников, вкладышей и часть полноразмеров… Даже не могу предположить, что еще Hidizs может засунуть его следующую ревизию, если таковая будет. Он уже предельно функционален. Разве что нет в нем современного балансного выхода на 4.4мм… Правда и места в нем нет для этого (можете глянуть в мою статью про разборку плеера ЗДЕСЬ)

И последнее – стоит ли переходить с AP80 PRO на AP80 PRO-X? Только если нужна улучшенная поддержка MQA. В остальном – нет. А вот прыгнуть с обычного AP80 или, к примеру, Shanling M0 – тут разница будет существенная. Просто AP80 PRO-X значительно лучше.

10% скидка на все устройства Hidizs в официальном магазине по промокоду: ZMCR10

Ссылка на AP80 PRO-X в официальном магазине Hidizs: ССЫЛКА

Давным-давно, в очень далекой галактике я решил опробовать новый для того времени бренд наушников – Knowledge Zenith. Произошло это года 3-4 назад, и это были KZ ED16. С тех пор я никогда не хотел притрагиваться к чему-либо этой марки. Почему? KZ ED16 оказались для меня слишком резкими на высоких частотах, с ярко выраженной V-образной настройкой, и в то время плохо конкурировали с другими моделями.

Но время идет, KZ значительно выросли, вплоть до того, что я могу легко купить бОльшую часть их продукции в местном магазине в моей стране. Кроме того, много разговоров об этом бренде, множество пользователей и поклонников, множество хороших обзоров и постов. Это и вдохновило меня принять предложение от представителей KZ на обзор их последней модели. Также не могу забыть тот факт, что KZ была основана инженером, который работал в Audio Technica и чья идея заключалась в разработке доступных высококачественных наушников для масс. Такие инициативы являются основной движущей силой для внедрения различных технологий, которые когда-то были недоступны для персонального использования и их удешевления.

Все это является поводом дать KZ еще один шанс с их новыми наушниками – ZEX. Еще одна причина для меня лично – это будет первая гибридная модель в моей практике, которая использует динамический драйвер для средних и низких частот вместе с электростатическим излучателем для высоких. Пробовал все – арматурные, динамические, пьезо, планарные – но с электростатическими драйверами пока еще играться не доводилось. Посмотрим, как пойдет …

Характеристики KZ ZEX:

• Модель: ZEX
• Драйверы: 10mm diaphragm, dual magnetic dynamic unit + 6.8mm low voltage electrostatic unit
• Диапазон: 20Hz – 40KHz
• Сопротивление: 25Ohms
• Чувствительность: 103dB
• Пассивная шумоизоляция: 26dB
• Кабель: сменный, 2-pin, 0.75mm
• Типы кабеля: с микрофоном и без
• Джек: 3.5mm
• Материалы корпуса: цинковый сплав + смола
• Цета: rose gold, black, graphite

Примечание: электростатические излучатели все еще довольно редки в наушниках из-за их сложности, энергопотребления и стоимости. Что касается звука, они более точные, воспроизводят больше деталей, имеют очень быстрые переходы, почти не имеют искажений и инерции. Фактически, KZ можно назвать пионером в области массовых гибридных наушников с таким типом излучателя.

KZ ZEX можно приобрести на Aliexpress:ССЫЛКА

KZ ZEX можно приобрести на Amazon USA:ССЫЛКА

KZ ZEX можно приобрести на Amazon GERMANY:ССЫЛКА

Коробка и дизайн:

Мне нравится то, как KZ пакуют свои наушники. Коробочки маленькие, но аккуратные и жесткие одновременно. Вся упаковка состоит из внешнего слоя с изображением модели, технической информации и логотипов. Внутренняя коробка имеет прозрачную крышку с лицевой стороны для дополнительной защиты. Наушники расположены в специальных вырезах мягкой вставки, а аксессуары расположены под ней. В комплект входят:

• наушники KZ ZEX
• кабель
• 4 пары силиконовых насадок
• инструкция

Корпуса наушников KZ ZEX состоят из крышки лицевой панели из цинкового сплава, средней вставки из прозрачной смолы и основания с выводным соплом. Это первые наушники, корпуса которых состоят из трех частей. Я предполагаю, что такая структура – это модульный подход в дизайне KZ для достижения некоторой степени универсальности и экономии затрат на разработке за счет взаимозаменяемости компонентов корпуса в разных моделях.

Наушники представлены в трех цветах верхних панелей (золото, графит, черный). Средняя вставка из смолы прозрачная, с синим отливом, на ней расположен 2-х контактный разъем для кабеля (0,75мм). На мой взгляд, такой выступающий тип разъема более надежен, чем утопленный в корпус – удобнее попадать кабелем, а контакты кабеля защищены внешними направляющими корпусами.

Честно говоря, средняя вставка кажется немного странной в этом дизайне (из-за цвета тонировки), как будто она была позаимствована с другой модели. Тем не менее, она идеально подходит по форме и демонстрирует аккуратно выполненное внутреннее убранство. Пайка выглядит аккуратно, кабели разведены в стороны, оба драйвера сидят ровно на своих местах. Единственная неопрятность – это следы клея, который скрепляет части корпуса. Меня это не сильно беспокоит, так как на звук это явно не влияет. База также прозрачна, но имеет коричневато-серый оттенок с довольно длинными выступающими формованными выводными соплами, закрытыми алюминиевыми сетками. На наушниках есть единственное компенсационное отверстие между верхней цинковой крышкой и средней вставкой из смолы.

Посадка KZ ZEX достаточно удобная и плотная. Угадайте, почему большинство наушников KZ имеют подобный “кастомный” дизайн… На данный момент у меня порядка 100 пар наушников, и я могу сказать, что данная форма в сочетании с дужками кабеля является наиболее универсальной. Вообще не о чем беспокоиться.

Стандартный кабель имеет два варианта: с микрофоном и без, и, учитывая цену наушников ZEX, я бы сказал, что микрофонная версия более предпочтительна – большинство людей будут использовать ZEX каждый день, и было бы удобнее иметь возможность отвечать на звонки. В любом случае, кабель собран довольно хорошо, разъемы и вилка имеют необходимую защиту, заявлено, что все контакты позолочены. Определенно, это не конкурент дорогим толстым витым кабелям с большим количеством серебряных и медных жил, но зато съемный и отлично выполнен для этого бюджета.

В целом дизайн, хоть и не содержит особых деталей, тоже не разочаровал. Более того, я бы сказал, что есть гораздо более дорогие наушники с менее качественной отделкой и более дешевые на вид. Поэтому 10 из 10 этим наушникам за дизайн и исполнение. Форма идеальная, как и посадка, кабель выглядит красиво и прочно, комплектация стандартна для любой стоимости, а коробка одна из самых удобных по логистике и оптимальна для наушников такого продукта. Поверьте, когда на полке хранится около 100 пар наушников – этот параметр действительно важен. Я мог бы хранить в четыре раза больше в том же объеме места, если бы все наушников были так-же оптимально упакованы.

Звук:

Протестировано с: Hidizs AP80, HiBy R5, Dethonray Prelude DTR1+, xDuoo MT602.

НЧ:

Бас тут глубокий, с большим количеством текстур. Количество и присутствие баса сильно выражено. Контуры мидбаса супер-точные, детализация позволяет различать разные инструменты, играющие в этом диапазоне. Суббасы достигают хорошей глубины и имеют неплохую скорость затухания. Такой бас напоминает полноразмерные закрытые наушники со слегка перегруженной, но мощной подачей. Этот диапазон имеет наибольший вес в общей картинке звука. Мидбас адекватно артикулирован, полный, идеально детализированный и мощный. Секции ударных звучат довольно естественно, создавая хорошее ощущение общей динамики.

СЧ:

Средние частоты менее весомые, чем НЧ. Мужской вокал звучит тонковато и отстраненно, а женский ярко и эмоционально. Разрешения хватает, но есть ощущение, что оно получено искусственно, с помощью акцента на нижней части ВЧ. Тем не менее, голоса, струнные и ударные инструменты звучат довольно впечатляюще. На верхних средних частотах нет излишней резкости, которая мне так не нравилась в KZ ED16, но звук по-прежнему склонен к шепелявости, особенно на женском вокале. В то же время такая настройка добавляет исключительную четкость большинству инструментов этого диапазона, и хорошее разделение инструментов для ощущения глубины сцены.

ВЧ:

Самым интригующим в ZEX являются их ВЧ. Однако, впечатления двоякие. Хорошее – микродинамика и разрешение. Плохое – слабая продолжительность и малый акцент на этом диапазоне во всем миксе. Высокие частоты звучат ярко и чётко, но на некоторых треках они оттеняются низкими и средними частотами. Прозрачность и яркость сильно зависят от записи. Наилучшие результаты были достигнуты с более холодными источниками звука (AP80 DAP), в джазовых, рэп-, блюзовых композициях (при небольшом количестве инструментов). В целом могу признать, что ожидал гораздо бОльшего от электростатического ВЧ драйвера.

Характер звука:

KZ ZEX звучит довольно детально, с тенденцией к НЧ и темному звучанию, эмоционально и тонковато на средних частотах, впечатляюще по мидбасу и детализировано, но менее акцентированно по ВЧ.

В сравнении с…:

Собственно, мне уже не с чем сравнивать ZEX. Большинство моих наушников намного дороже и определенно обладают разными преимуществами в разных аспектах звучания. Пожалуй, только Hidizs Seeds, которые были выпущены очень давно, с одним динамическим драйвером и теперь уцененные до аналогичной стоимости… Seeds менее удобны по посадке, у них встроенный кабель. Они не столь тяжелые по басам, но зато более сбалансированы, более деликатны по общей подаче, более мясистые на СЧ.

Заключение:

Стал ли бренд KZ более уважаемым, с более зрелым звуком – определенно да. Нравится ли он мне сейчас больше, чем 3 года назад – определенно да. Теперь я могу сказать, что, к примеру, наушники KZ ZEX мне нравятся, хотя в них присутствуют некоторые грубые нюансы, которые KZ необходимо доработать. Склонность к шепелявости, подчеркнутая V-образная настройка, слабая продолжительность по ВЧ… В то же время ZEX впечатляют и неплохо звучат в таких жанрах как рэп, джаз, блюз и любых других с ограниченным количеством инструментов. Учитывая это, я бы все-таки сделал вывод, что это хорошие бюджетные наушники для повседневного использования на ходу, что, по факту, и является их предназначением. Для спокойного и качественного прослушивания перед камином все равно бы выбрал что-то более дорогое и выверенное, но на каждый день, в процессе перемещений, я определенно могу рекомендовать использовать внутриканалки KZ, в лице ZEX.

KZ ZEX можно приобрести на Aliexpress:ССЫЛКА

KZ ZEX можно приобрести на Amazon USA:ССЫЛКА

KZ ZEX можно приобрести на Amazon GERMANY:ССЫЛКА